fbpx
Життєві історії
Мама чоловіка до нас зачастила в гості, сидить зранку до вечора. І все розповідає, як їй тепер погано живеться – зять хазяйнує в її квартирі. Не раз натякала на те, що хотіла б жити з нами, бо у нас їй спокійніше

Коли ми познайомилися з моїм майбутнім чоловіком, були дуже юні, свекруха була проти нашого шлюбу, і ні це не через вік, вона вважала, що я не пара її хлопчику.

Вона думала, що сина її не можна, напевно, любити, просто через те, що людина він хороша, у нас були справжні почуття, але його мама в це не вірила.

Вона вважала, що якщо я з села, то мені потрібна прописка і квартира, так вона згодом завжди і говорила, коли ми все-таки одружилися всупереч її волі.

Коли у нас народилася донька, бабуся онучку не прописувала, говорила: «Ваша дочка виросте і відбере у мене все!».

Чоловік тоді був між двома вогнями, тримав нейтральну сторону. Чому я терпіла, та тому що не було у мене підтримки ні від куди, та й дитина була маленька!

Потім настав час приватизації, моя свекруха, щоб не дісталося раптом, що то внучці, приватизувала в рівних частках на себе і на дочку свою, на той час їй було років 12, а старшому синові нічого не дісталося.

Так от батьківська квартира, яку колись свекруха отримувала і на дітей, перестала мати відношення і до мого чоловіка!

Але в житті завжди є бумеранг, і він спрацював і в нашому випадку також! Ми нарешті купили собі квартиру, стали жити окремо. Стали добре заробляти. Виросла сестра чоловіка, стосунки у нас з нею були гарні!

Вийшла заміж і прописала свого чоловіка (до речі хлопець теж із села) на свою частку у квартирі. Тут свекруха, схоже, мене нарешті полюбила. Вона почала майже щодня приходити до нас і скаржитися, як її зараз виживають із квартири. Як погано їй живеться із зятем.

Та ось тільки пам’ять людська надто коротка, забула вона той час, коли вона не хотіла бачити в своїй квартирі ні мене, ні мою дитину. Звичайно, з того часу минуло багато часу, я вже давно її пробачила, життя у неї тепер зовсім не легке.

Мама чоловіка до нас зачастила в гості, сидить зранку до вечора. І все розповідає, як їй тепер погано живеться – зять хазяйнує в її квартирі. Не раз натякала на те, що хотіла б жити з нами, бо у нас їй спокійніше.

А чим ми можемо їй допомогти, якби тоді вона нас не виганяла, може б і жили разом і було б усе добре. Вона сама так захотіла.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page