fbpx
Життєві історії
Мама багато років доглядала тата, коли його не стало, то родичі сказали, щоб вона залишила хату, вона була бабусина. Мама тоді занедужала і її погодилася взяти на тиждень сусідка, поки я щось придумаю

Сам я родом з маленького села, народився в небагатій сім’ї. Ми не жили у розкоші, але загалом все було непогано, аж поки мені не виповнилося 5 років.

Тато занедужав і постійно лежав. А моїй мамі, звісно, було нелегко доглядати батька, мене та ще й працювати, все було лише на її руках, я тоді ще не міг чимось допомогти, ще був маленький. Але мамі допомоги чекати не було звідки.

У мами рідні близько не було, а татові родичі з нами не спілкувалися зовсім, навіть хату нашу минали. Згодом я закінчив 9 класів навчання і далі поїхав навчатися в місто, сподіваючись, що додатково зможу заробити хоч якісь гроші і якось допомагатиму мамі. Я навчався в технікумі, шукав постійно різні підробітки, але грошей ледь вистачало на їжу і мамі щось міг трохи в село передати. Я часто ходив в їдальню, після того, як всі поїли і просив там залишки їжа для себе. Мене там вже жінки знали і, коли я збирався їхати в село, приходив до них і вони ще для моєї мами передавали якісь продукти, часто це були – хлібина, якісь крупи, олія, декілька котлет і шматочків риби. Я був такий щасливий, коли віз ці гостинці для мами. Так тривало все моє навчання. Я сподівався, що по закінченню, зможу знайти кращу роботу і влаштувати своє життя.

Але, на жаль, краще не стало. Згодом тата не стало і родичі сказали, щоб мама покинула їх будинок, адже та хата, в якій ми жили всі ці роки, належала батьковій матері, моїй рідній бабусі. Після цього мама занедужала сама. Я не знав навіть що робити. Звісно, з одного боку було би правильно повернутися в село і доглядати маму, але ж у нас не було де жити. З іншого боку, живучи в місті, я міг заробити хоч якісь гроші. Наша сусідка запропонувала тимчасово взяти мою маму пожити до себе, поки я вирішу як бути нам далі.

Саме в цей такий непростий для мене час, я зустрів свою майбутню дружину Оксану. Я влаштувався в одну велику компанію прибиральником, як додатковий підробіток, і одного дня, коли прибирав територію, біля парковки побачив її.

Ми з нею розговорилися і домовилися прогулятися, так і почали зустрічатися. Оксана довго не розповідала про себе, каже, що не хотіла щоб я знав правду, бо я їй дуже сподобався через свою щирість та простоту. Пізніше виявилося, що вона дочка власника компанії. Ми разом уже 20 років, її родина мене гарно прийняла, хоча я хвилювався перед тим, як знайомитися з ними.

Більше того, коли батько Оксани дізнався про ситуацію з моєю мамою, він купив їй невеличку квартиру в місті, щоб я міг її навідувати. Я вважаю справжнім дивом те, що я зустрів таких прекрасних людей, мабуть тільки завдяки їм мама моя зі мною і має змогу глядіти онуків. Я ніколи не забуду цю доброту родини своєї Оксанки.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page