Відтоді десь, загалом, вже пройшло близько пів року, але мені і до цього дня дуже непросто про це говорити.
По-перше, у мене не стало хорошого чоловіка, який був для мене надійною опорою. По-друге, я багато про нього дізналася саме зараз, коли його немає вже поруч зі мною, і це, на жаль, не дуже добрі новини для мене. І, по-третє, в заповіті виявили ім’я іншої жінки, зовсім незнайомої мені.
Я навіть зараз до кінця не розумію, як таке можливо, адже ми з Петром 30 років в шлюбі, у нас є діти.
Про зраду я і подумати ніколи не могла за всі ці роки, все ж було добре у нас. Мій Петро ніколи не поводився якось дивно, він був порядною людиною, я завжди могла покластися на нього, довіряла йому. Подумати про те, що він міг бути з кимось, крім мене, було неможливо. І тепер ще й це, що зовсім в голові моїй не вкладається – її ім’я в заповіті.
Що він в ній знайшов? Їй всього лише 25 років, що вона може розуміти у щирих відносинах, у взаємній підтримці та життя в цілому, це просто нереально. А ми з Петром разом подолали все, були і в радості і в горі разом.
Якось я вирішила поговорити з нею, але враження були не дуже хороші після того. Вона звичайна студентка, мої діти, що молодші за неї, і то більше в житті розуміють ніж вона. Вона нерозумна, негарна і не пройшла з ним всього того, що пройшла я за стільки багато років нашого шлюбу. Так що вона робить в заповіті? Сама вона нічого не каже, говорить, що так захотів сам Петро.
Проти неї кожна людина у нашій сім’ї, кожна. Однак нотаріус говорить, що це ніяк не впливає на зміст заповіту. І навіть, якщо ми підемо у вищі інстанції, у нас мало шансів щось досягнути.
Ось що мені дійсно здається неможливим, так це його довіра до неї. Як вона могла переважити все те, що ми разом пізнали за ці роки, які прожили разом у шлюбі? Та ще й вказати її ім’я в заповіті. При цьому Петро добре знав, що нам після того, як його не стане буде нелегко, коли ми дізнаємося про все. І, тим не менш, вирішив, що може ось так просто взяти і включити її в свій заповіт, зовсім чужу мені і моїм дітям людину.
Моя мама намагається мене вмовити з цим змиритися, пробачити свого чоловіка, адже він так хотів, це його воля, змиритися з цим і забути. Вона намагається пояснити, що в житті таке буває і не варто приймати це за зраду. Адже нас давно пов’язувало щось більше, ніж просто кохання. Вона каже, що все через що ми пройшли – змінило нас, і в тому, що він пішов шукати турботи в іншої немає нічого незвичайного.
Але мені чужий подібний підхід, я не згідна зі словами своєї мами, я щиро не розумію як можна шукати щось на стороні, коли вдома тебе чекає твоя рідна сім’я. І як мені тепер дізнатися, що це за жінка, що чоловік віддав їй так просто частину свого майна?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
