Я виросла в хорошій сім’ї. Мама з татом дуже нас з сестрою любили. Моя рідна сестра Олена молодша за мене на 15 років.
Ми не жили багато, але жили щасливо. Батьки працювали, тримали господарство, але завжди намагалися нам приділити час, я вважаю, ми з Оленкою мали щасливе дитинство.
Так сталося, що мама після мене не мала дітей, хоча я була пізньою дитиною, а коли з’явилася Оленка, то мама з татом вже були немолодими.
Але ми всі завжди трималися разом, буди щасливими.
Згодом я вийшла заміж і пішла жити в будинок до чоловіка. Народилася в нас донька і ми з Олегом непогано жили.
А з моїми батьками залишилася Оленка.
Я часто допомагала своїй сім’ї, раділа, що ми так близько живемо, що я частенько можу бачитися з рідними своїми, і вони ходитимуть в гості до нас.
Згодом і Оленка вийшла заміж, зять прийшов жити до нас. Згодом у них з’явилося двоє діток.
Мама з татом, хоч вже давно були немолоді, але дуже допомагали сім’ї Оленки, зятя прийняли, як рідного сина. Але було видно, що він, на жаль, того не цінував, користувався їх добротою і це було дуже помітно.
Згодом чоловік залишив Оленку. Їй було важко виховувати двох діток маленьких одній, батьки вже, особливо, допомогти нічим не могли, вік .
Та ще й через хвилювання самі почали хворіти. Оленці було дуже непросто, адже мало того, що з дітьми потрібно раду дати, ще й тато з мамою старенькі були на ній.
Я все частіше бігала до них, допомагала, чим могла. На городі працювала, по господарству допомагала, але все одно, мала свою сім’ю, у доньки народився синочок, то я й додому поспішала, щоб і там встигнути їй допомогти.
Згодом тата не стало. Ми сумували, та й мама після того зовсім змарніла.
Мій чоловік залишився без роботи і я поїхала на заробітки в Португалію.
Відтоді моїй сім’ї легше жилося, адже я висилала гроші своїй доньці і чоловікові, щоб вони могли навести лад вдома, а донька не мала потреби ні в чому, адже вони з чоловіком жили в місті, мали квартиру в кредит, а працював лише зять.
Завдяки мені, донька віддавала борг у банк щомісяця, а зарплата зятя йшла на їх життя.
Чоловік мій теж став підробітки шукати, легше стало жити нам усім.
Весь цей час я мамі і сестрі давала гроші, хоча чоловік був не задоволений цим, але я пояснювала, що по-іншому не можу.
А нещодавно мами не стало, я повернулася додому, щоб теж з нею попрощатися.
Постало питання спадку і я вирішила написати відмову на користь своєї сестри, щоб мамина хата залишилася їй з дітьми, адже вона того заслуговує, до останнього дня доглядала батьків.
Але чоловік з донькою мене не розуміють, обоє докоряють мене і просять, щоб я взяла пів хати собі, адже в моєї доньки кредит на квартиру.
Вони кажуть, що я не маю відмовлятися від спадку, адже це не розумно.
Ми щодня з чоловіком сперечаємося, він сердиться, переконує мене, не робити помилки і донька разом з ним.
Я не розумію чому вони такі жадібні, адже живуть добре, а сестра моя сама виховує діток. Що мені вигнати її? Вона в житті не заробить гроші, щоб сплатити мені за тих пів хати. Та й навіщо, якщо вона доглядала батьків?
Я не зможу спати спокійно, якщо ту хату візьму?
Заплуталася. Втомилася від цих постійних непорозумінь з чоловіком, донька по 10 разів телефонує щодня. Що мені робити?
Фото ілюстративне.
