fbpx
Життєві історії
Майже 3 роки я була на заробітках в Італії. Донька взяла квартиру в кредит, я надсилала їй гроші і чоловікові передавала євро. А ще, потайки від своєї сім’ї, щомісяця мамі й сестрі давала по 100 євро. Донька дуже раділа, а сестра мовчала, знала, що про ці гроші нікому краще не говорити. Родина дізналася правду тоді, коли мами не стало

Я виросла в хорошій сім’ї. Мама з татом дуже нас з сестрою любили. Моя рідна сестра Олена молодша за мене на 15 років.

Ми не жили багато, але жили щасливо. Батьки працювали, тримали господарство, але завжди намагалися нам приділити час, я вважаю, ми з Оленкою мали щасливе дитинство.

Так сталося, що мама після мене не мала дітей, хоча я була пізньою дитиною, а коли з’явилася Оленка, то мама з татом вже були немолодими.

Але ми всі завжди трималися разом, буди щасливими.

Згодом я вийшла заміж і пішла жити в будинок до чоловіка. Народилася в нас донька і ми з Олегом непогано жили.

А з моїми батьками залишилася Оленка.

Я часто допомагала своїй сім’ї, раділа, що ми так близько живемо, що я частенько можу бачитися з рідними своїми, і вони ходитимуть в гості до нас.

Згодом і Оленка вийшла заміж, зять прийшов жити до нас. Згодом у них з’явилося двоє діток.

Мама з татом, хоч вже давно були немолоді, але дуже допомагали сім’ї Оленки, зятя прийняли, як рідного сина. Але було видно, що він, на жаль, того не цінував, користувався їх добротою і це було дуже помітно.

Згодом чоловік залишив Оленку. Їй було важко виховувати двох діток маленьких одній, батьки вже, особливо, допомогти нічим не могли, вік .

Та ще й через хвилювання самі почали хворіти. Оленці було дуже непросто, адже мало того, що з дітьми потрібно раду дати, ще й тато з мамою старенькі були на ній.

Я все частіше бігала до них, допомагала, чим могла. На городі працювала, по господарству допомагала, але все одно, мала свою сім’ю, у доньки народився синочок, то я й додому поспішала, щоб і там встигнути їй допомогти.

Згодом тата не стало. Ми сумували, та й мама після того зовсім змарніла.

Мій чоловік залишився без роботи і я поїхала на заробітки в Португалію.

Відтоді моїй сім’ї легше жилося, адже я висилала гроші своїй доньці і чоловікові, щоб вони могли навести лад вдома, а донька не мала потреби ні в чому, адже вони з чоловіком жили в місті, мали квартиру в кредит, а працював лише зять.

Завдяки мені, донька віддавала борг у банк щомісяця, а зарплата зятя йшла на їх життя.

Чоловік мій теж став підробітки шукати, легше стало жити нам усім.

Весь цей час я мамі і сестрі давала гроші, хоча чоловік був не задоволений цим, але я пояснювала, що по-іншому не можу.

А нещодавно мами не стало, я повернулася додому, щоб теж з нею попрощатися.

Постало питання спадку і я вирішила написати відмову на користь своєї сестри, щоб мамина хата залишилася їй з дітьми, адже вона того заслуговує, до останнього дня доглядала батьків.

Але чоловік з донькою мене не розуміють, обоє докоряють мене і просять, щоб я взяла пів хати собі, адже в моєї доньки кредит на квартиру.

Вони кажуть, що я не маю відмовлятися від спадку, адже це не розумно.

Ми щодня з чоловіком сперечаємося, він сердиться, переконує мене, не робити помилки і донька разом з ним.

Я не розумію чому вони такі жадібні, адже живуть добре, а сестра моя сама виховує діток. Що мені вигнати її? Вона в житті не заробить гроші, щоб сплатити мені за тих пів хати. Та й навіщо, якщо вона доглядала батьків?

Я не зможу спати спокійно, якщо ту хату візьму?

Заплуталася. Втомилася від цих постійних непорозумінь з чоловіком, донька по 10 разів телефонує щодня. Що мені робити?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page