Ми з Андрієм були 10 років у шлюбі.
Моїх тата й мами не стало вже давно, тому на якусь допомогу я навіть й не розраховувала.
Я вже давно звикла розраховувати на себе.
Спочатку ми жили з моєю свекрухою, але я їй не сподобалася ще відразу, чомусь.
Вона любила мене повчати абсолютно в усьому, просила, щоб я не заходила на кухню, якщо вона там.
Виходило так, що спочатку готує їсти мама чоловіка, все порядкує там, що потрібно їй, а потім я готую вже для себе і чоловіка.
Андрій якось не звертав на це увагу, я нічого не хотіла говорити.
А коли був у відпустці, майже щодня проводив вдома, то помітив, як мама його до мене ставиться.
Андрій сам вирішив поговорити зі своєю мамою, а свекруха сказала, що свого ставлення вона до мене не змінить ніколи, бо я їй не подобаюся просто і все.
Тоді чоловік вирішив, що нам потрібно жити окремо і ми взяли однокімнатну квартиру в кредит недалеко від його матері.
Коли у нас народилася донечка, чоловік часто ходив ночувати до своєї мами, говорив, що дитина йому спати не дає, а йому на роботу вранці вставати потрібно, не виходить відпочити, іноді всі вихідні міг просидіти у неї.
Коли донечка трішки підросла, став ще й дитину брати з собою.
А потім я іноді його просила, щоб взяв з собою доньку до мами, та чоловік чомусь відмовлявся.
В один день він перестав доньку брати з собою, я не розуміла справжньої причини для цього.
А одного дня мені, несподівано, подзвонила мама чоловіка.
Я здивувалася, адже вона мені після того, як ми з’їхали не дзвонила ні разу.
Свекруха мені повідомила, що її син знайшов собі іншу, з нею він щасливий і вони житимуть у її квартирі, разом з нею.
Я була здивована, навіть не знала, що їй сказати і мати чоловіка просто поклала телефон.
Після того я просто вчилася жити одна: донечка пішла в садочок, я заробляла гроші, допомоги не було ніякої нам ні від кого.
Та я звикла, поступово справи налагоджувалися, донька росла на очах.
Вона мала спокійний характер і мороки мені з нею не було мені зовсім, вона наче все розуміла, тому спокійною була.
Минуло 3 роки відтоді і Андрій вперше з’явився на моєму порозі.
Він сказав, що вже розлучився, просив вибачення.
Мама його зараз лежить і чоловік став просити, щоб я пошкодувала свою свекруху, доглядала за нею, адже вона рідна і єдина бабуся моєї дитини.
Квартиру, в якій ми живемо чоловік залишив нам, тому свято вважав, що я маю доглядати його маму.
Андрій сказав, що я жінка, маю медичну освіту, мені буде легше, а він чоловік – не буде ж він доглядати маму, адже чоловікові непросто це робити.
Невже він думав, що я погоджуся?
Мені їх сім’я зовсім байдужа, правду скажу вам.
Мені зовсім ніхто не допомагав, коли в дома не було й куска хліба.
Ні свекруха колишня, ні Андрій про мене не думали і про донечку мою.
Свекруха тішилася новою невісткою, тепер нехай звертається до неї.
Та вона й знати її не хоче.
Скажіть, чи маю я доглядати лежачу матір мого чоловіка, бо вона рідна бабуся моєї доньки?
Фото ілюстративне.
