Мій перший шлюб не вдався, я з маленькою дитиною повернулася додому. Благо, у мене в нашому містечку була своя квартира, яка залишилася мені в спадок від бабусі.
Мій перший чоловік був доволі забезпеченим, ми жили у гарному заміському будинку. Але після того, як народилася дитина, чоловіка наче підмінили.
Він не приділяв жодної уваги ні мені, ні малюку, а коли повертався пізно додому, то я ще й вислуховувала, яка я погана господиня і невдячна дружина, мовляв, мені все подали на золотій тарілочці, а я не вмію цього оцінити.
І хоч мені було дуже прикро це чути, я терпіла, заради того, щоб у дитини був батько.
Проте, останньою краплею стала зрада чоловіка. Я зрозуміла, що якщо я і це пробачу, то просто перестану себе поважати.
Я сказала чоловікові, що йду від нього, а він лише зрадів і навіть не думав мене тримати.
Ось такий невдалий у мене був початок. Тішило мене в цій ситуації лише те, що я маю власне житло. Батьки продуктами з села допомагали, так я і протрималася перший час. Потім дитина пішла в садочок, я на роботу вийшла, і вже аж тоді стало легше.
Зрозуміло, що після такого я перестала вірити і чоловікам, і взагалі, перестала сподіватися, що у мене ще щось може в житті добре скластися.
Але, на роботі я зустріла одного хорошого чоловіка, Степана. Він ще не був жодного разу одруженим. Я йому сподобалася, хоча він знав, що я розлучена і що у мене є дитина, та це особисто його не лякало.
Проте, саме цей факт не сподобався його мамі. Майбутня свекруха при першому нашому знайомстві поводила себе настільки зверхньо, що відразу дала зрозуміти, що добра між нами не буде.
З Степаном ми, все ж, одружилися, і пішли жити до мене в квартиру, тому з свекрухою ми мало перетиналися. Я знала, що вона мене не любить, тільки не розуміла чому?
З чоловіком у нас все добре, ми чудово ладнаємо. Навіть задумуємося про те, щоб народити спільну дитину.
А якось ми пішли в гості до його мами. Свекруха якось по-іншому на мене дивилася, і я не зрозуміла причини.
Виявляється, вона дуже сильно посварилася з іншою невісткою. У мого чоловіка є брат, і свекруха завжди чудово ладнала з його дружиною, на відміну від мене, вона була ідеальною невісткою, а тут щось у них пішло не так.
В той день свекруха говорила зі мною не так, як зазвичай, навіть вибачення попросила. А потім я прямо запитала її, чому вона так мене не злюбила.
Її відповідь була простою – тому, що я розлучена і у мене дитина. А вона не такої долі хотіла своєму синові.
Та тепер вона побачила, що Степан зі мною щасливий, і заспокоїлася.
Після цієї розмови по душах, у нас з свекрухою стосунки налагодилися. Про старе ми не згадуємо, а навіщо?
Я радію з того, що ми нарешті порозумілися, бо за великим рахунком нам нема що ділити. Ми обоє любимо Степана і хочемо зробити його щасливим.
Знаєте, для чоловіка це важливо, коли його мама і його дружина не ворогують між собою. Добре, що нам з свекрухою вистачило мудрості порозумітися.
Бажаю такого взаєморозуміння усім українським родинам!
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
