Краще б я не їхала додому в цьому році, бо тепер просто й не знаю, що мені робити – виходити заміж чи залишатися далі на заробітках.
Я заробітчанка, в Італії вже 7 років, і поїхала я сюди, щоб трохи покращити матеріальне становище – і своє, і двох своїх дітей.
Коли мені було 50 років, не стало мого чоловіка.
Ми з двома дорослими доньками залишилися в нашій двокімнатній квартирі, дочки тоді ще були незаміжніми.
Тут захотіла виходити заміж старша дочка, і моя майбутня сваха запропонувала купити їм квартиру, але треба було скинутися наполовину.
Вона давно заробітчанка, гроші у неї є, і вона сама б могла спокійно купити дітям житло, але сваха пішла на принцип – всі витрати треба ділити порівну.
Я тоді їй сказала, що таких грошей у мене нема, і не скоро будуть.
На що вона мені запропонувала такий варіант – цю суму вона мені позичить, а я поїду до неї в Італію, вона допоможе мені знайти роботу, і за кілька років я їй борг поверну.
Я не знала, чи варто погоджуватися на такий варіант, але заради дочки я поїхала, бо не хотіла псувати її сімейні стосунки з самого початку.
Сваха купила молодятам шикарну квартиру, вони відразу після весілля в неї заїхали.
Вона озвучила мені суму, скільки я їй за це винна, і я стала відробляти.
Так за 5 років я борг поступово повернула, бо йшлося про чималу суму.
Останні 2 роки я вже працювала для себе, збирала гроші на ще одну квартиру, раптом і друга донька теж захоче жити в новобудові.
А в цьому році я приїхала додому на Різдво, і стала спілкуватися з одним чоловіком, Остапом.
Ми давно знаємся, він іноді телефонував мені в Італію, але я нашим розмовам особливого значення не надавала.
Та в Остапа виявилися щодо мене серйозні плани, він прийшов до мене в гості, і зробив офіційну пропозицію – виходити за нього заміж.
Цей чоловік дуже хороший, він мені дуже подобається.
Крім того, Остап кличе мене жити до себе, він вдівець, і сам живе в шикарному заміському будинку.
Його єдина дочка з сім’єю давно живе за кордоном, от він і не хоче на старість залишатися сам.
Просить мене залишати заробітки і жити спокійним життям.
Старша дочка мене підтримала, а молодша каже, що це – нечесно, мовляв, старшу дочку я забезпечила гарним житлом, а її ні.
Я молодшій сказала, що наша двокімнатна квартира буде її, але вона не хоче, бо квартира стара і маленька, а вона хоче жити як сестра, в новобудові.
Остапу я сказала, щоб трошки зачекав, поки я все вирішу.
Але я сама не розумію, що мені робити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
