Заради кохання Марта, всупереч батьківській волі, все кинула і поїхала з майбутнім чоловіком Денисом. Хлопець батькам не сподобався відразу, тому батьківського благословення Марта не отримала. Розписалися, почали жити, народилася дитина, жили вони непогано, а потім чоловік зібрав речі і сказав:
– Наша помилка в тому, що ми зустрілися занадто рано, прости але я зустрів жінку, я хочу з нею прожити все життя!
Так вона виявилася одна в чужому місті, з дитиною на руках. Він пішов, не залишивши нічого, крім знімної квартири, залишалося два тижні до оплати. Малюкові на той момент виповнилося три роки, але хто дасть місце в садку, вони не з цього міста, тут своїм не вистачає, та й прописки у них немає.
Марта не стала розкисати, вона пішла роздавати листівки, та й синові корисно повітрям дихати, так минуло два тижні, господиня квартири сказала, що завтра крайній термін і потрібно платити, Марта не змогла. Господиня їх вигнала і поскаржилася в службу опіки, у Марти забрали сина, вона пошептала йому наостанок:
– Синку, пробач мені, я тебе дуже сильно люблю, я обов’язково заберу тебе, не переживай мама тебе не кине!
Марта ночувала на вулиці, відкладаючи кожну копійку, вона їла раз в два дні, так вона змогла назбирати грошей на квиток, але вирішила купити телефон і подзвонити батькам, здивувавшись самій собі, чому ця думка не прийшла їй в голову раніше. Батько вилетів в цей же день, Марта стояла біля аеропорту і чекала на нього. Коли батько побачив Марту, ледве її впізнав – виглядала дівчина не вельми добре.
В той вечір тато зняв номер в готелі, але Марту не хотіли пускати через її зовнішній вигляд, батько запевнивши, що все нормально, провів дочку в її кімнату, а сам замовив вечерю.
Марта вийшла з душу, відразу накинулася на їжу, батько дивився на неї з очей текли сльози при згадці про їхнє щасливе минуле. Ось він перший раз її побачив, він так мріяв про доньку, а ось донечка зробила перший крок, перше слово – «тато», Мартуся перетворилася з незграбної дитини в біляву дівчинку, потім садок, школа, а ось і випускний, його красуня дочка, університет і цей пройдисвіт.
– Марта, або він або сім’я, якщо ти з ним поїдеш, можеш забути про нас! – сказали батьки, намагаючись вберегти доньку від непоправної помилки.
Марта грюкає дверима і впевнено йде в нове життя. А через чотири роки дзвінок: – Татусю допоможи мені! А зараз його улюблена дівчинка сидить вся худа і уминає їжу, як ніби ні разу в житті не їла.
Марта все розповіла татові, батько кинувся в дитячий будинок, потім вилетів назад, а повернувшись з усіма необхідними папірцями, забрав онука. Марта з сином поїхали разом з татом додому. Тепер у них є захист і справжня сім’я.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
