Уже рoків тpидцять як чоловік Оксани на заpобітках. Пpиїжджає раз на рік на зимові свята, і далі повеpтається. Отaк і пpожила Оксана самoтньою, будучи одруженою. Всю себе пpисвятила сuнові і сeлу, бо пpацювала в сiльраді секpетаркою. А недaвно сeло oблетіла нoвина – Оксана вигнaла з дoму рiдного сина, а вeличезний будинок вiддала бідній нeвістці, яку не любила.
Оксану Іванівну в селі однаково побoювалися і поважали. Завжди серйозна і строга секретарка сільської ради відносилася до тих людей, яким палець в рот не клади. Жодне питання щодо долі села не вирішувалося без її участі.
Та якось стали помічати люди, що ходить Оксана чорніше чорної хмари. Ніхто й не подумав би її про щось розпитувати, як би не натрапити під шквaл її емоцій. Та одна жіночка з села випадково від знайомих дізналася, в чому ж справа.
Виявляється, єдиний син Оксани Іванівни йде з сім’ї, залишаючи дружину і маленького синочка.
Оксана практично сама виховала сина. Олександр ріс дуже розумним хлопчиком, закінчивши школу, поступив в медичний інститут. Наразі він є одним з найуспішніших і найперспективніших лікарів області. Коли привів додому Христину, Оксані вона не сподобалася, бо за душею у дівчини не було нічого.
Та Олександр не слухав матір, одружився з Христиною. А коли наpодився внук Андрійко, Оксана змінилася – у внукові душі не чула, а невістку не чіпала. Поселилися молодята в новій, щойно збудованій хаті. Будувала будинок Оксана спеціально для сина. В селі говорили, що вона не хату, а замок будує.
І сама Оксана жила у величезному двоповерховому будинку. Гроші у Оксани завжди були, чоловік уже років тридцять як на заробітках. Приїжджає раз на рік на зимові свята, і далі повертається. Отак і Отак і прожила Оксана самотньою, будучи одруженою. Всю себе присвятила синові і селу.
В селі подейкують, що чоловік Оксани уже давно там, на чужині, має нову сім’ю: і дружину і дітей. Та Оксану ці думки не тpивожили, принаймі своїм виглядом вона цього не видавала. Односельчани захоплювалися її витримкою та мужністю. У інших, чоловіки пішли з сім’ї, а її приїжджає, та ще й справно віддає гроші. Он які два триповерхові замки стоять на подвірї, і машина, і взагалі, дім – повна чаша.
– Мамо, я покохав іншу жінку. Вона саме така, як тобі сподобається, і красива, і розумна, – повідомив новину Оксані син, сподіваючись на її повну підтримку.
Та Оксана дуже здивувала сина:
– Синку, вона не мені, а тобі має подобатися. Роби як знаєш. Але от вдома залишиться жити Христина і мій внук Андрійко. А ти молодий, ще собі заробиш. Твій батько зробив так зі мною і з тобою. Але я не дозволю, щоб таке сталося з Андрійком.
Олександр стояв і ще довго не вірив, що мама не жартує. Він уже і коханій пообіцяв, що будуть жити в гарному новому будинку, а тут таке неочікуване рішення з боку мами.
Ця новина дуже швидко облетіла все село. Люди не йняли віри, що Оксана і справді виставила з дому рідного сина, а величезний будинок віддала бідній невістці, яку не любила.
Та свого рішення Оксана не змінила. Тепер внук її надія і радість. Вона проситиме в Бога для нього доброї долі, щоб хоч він не повторив історію свого дідуся і свого тата.
Фото ілюстративне.
