fbpx
Життєві історії
Люди на пенсії прагнуть виїхати в село, а мама – навпаки. Її рідна сестра залишила квартиру в місті, ми думали, що мама цю квартиру продасть, а гроші поділить між нами, щоб ми змогли вирішити свої житлові питання. Але я бачу, що нічого такого не буде – наша мама серйозно налаштована пожити «для себе»

Мені 29 років, я одружена, живемо з чоловіком і чотирирічним сином на знімній квартирі. Мріємо про власне житло, але поки не виходить, я була в декреті, грошей ні на що не вистачає.

У моєї старшої сестри ситуація не краща: у неї двоє хлопців, живуть з чоловіком в квартирі, за яку ще виплачувати кредит кілька років. Ми сподівалися, чого гріха таїти, що мама подумає про нас, про своїх онуків. Але мама думає тільки про себе. Мамі 59 років, кілька років тому вона пішла з роботи на вимушену пенсію. Попрацювала б ще, та захворіла її старша сестра.

Ми народилися і виросли в селі, до обласного центру їхати 2 години. Коли вчилися, гуртожиток нам не дали, щодня доводилося їздити, вставали вдосвіта, приїжджали і падали. Сестра після університету заміж вийшла, але жити їм було ніде. Спочатку квартиру знімали, потімнаважилися взяти житло в кредит. Декрети один за одним, ледве витягли. Її синам зараз 7 і 5 років. А у мене і зовсім чоловік іногородній, ми і досі живемо на знімній квартирі.

Але мамі до наших проблем байдуже. Вона овдовіла 10 років тому, живе в нашому будинку в селі, який в рівних частках належить нам трьом.

У мами є старша сестра. Колись тітка Зоя в ранній молодості вийшла заміж за чоловіка, старшого за неї на 25 років. Від чоловіка залишилася хороша квартира в обласному центрі і все. Дітей у тітки Зої не було, тому, коли вона захворіла, то доглядати за нею поїхала її молодша сестра, тобто моя мама.

Мама знала, що доглядати за сестрою буде не просто, але перспектива отримати її квартиру дуже приваблювала маму.

– Зате у нас скоро буде квартирне питання вирішене, – казала вона.

З сестрою мама прожила практично 2 роки.

– Я добре жила, – розповідала тітка моїй мамі, – для себе. І модницею бути грошей вистачало, і на культурну програму залишалося. Що ти там у своїй дірі бачила? Проблеми дочок і роботу. Ось ти за мною ходиш, це добре, але не будь тебе, за мою квартиру будь-хто би за мною доглядав.

Мама терпіла, адже сестра – не кинеш. А тепер, коли тітки Зої не стало, а квартира за законом відійшла мамі, вона раптом передумала повертатися в своє рідне село. – Що я там не бачила? – каже вона нам. – Я на пенсії там жодного дня не жила, звикла вже до міста. Не хочу повертатися. Буду жити в квартирі, що дісталася від сестри.

Звичайно, що нам така мамина ідея зовсім не сподобалася. Ми з сестрою розраховували, що квартиру тітки ми продамо. Ми на зніманні перебиваємося, сестра ледве стягує з оплатою кредиту, а мамі захотілося, як вона сама каже, трохи пожити на старість.

Будинок в селі вона теж не дозволяє продавати, але сказала, що я з сім’єю можу на якийсь час туди переїхати.

– І їздити на роботу по 2 години в один кінець? – обурилася я.

– Я хочу жити в місті, поруч з онуками, – мама наполягала на своєму.

Про онуків вона подумала, ага, коли їх без житла залишила! Ось куди на старості років? Люди на пенсії за місто виїхати прагнуть, а мама навпаки. Але ж коли зовсім буде немічна, буде вимагати від дочок і онуків, щоб ми за нею доглядали.

Вона навіть не запропонувала мені пожити з нею в тітчиній квартирі. Сказала, мовляв, самі крутіться.

– Мамо, тобі не соромно? Гаразд ми, але ти про онуків подумай? Ти зараз так все вирішила, як ти будеш внукам в очі дивитися, коли приїжджатимеш до них з гостинцями? Невже не можна вирішити питання, щоб усім було добре?

– Всім – це вам з Мариною? Ні, не можу. Я два роки ходила за сестрою, а ви з Мариною навіть не поцікавилися, може потрібно щось допомогти! Не відвідали ні мене, ні тітку. А я іноді в магазин від неї вийти не могла.

– Невже ти не розумієш, що і у мене, і у Марини діти маленькі, ми в декреті були. А тітці повинна була ще й соцслужба допомагати. Зараз ти нас кидаєш, не дивуйся, якщо потім за тобою ходити буде нікому!

– Ну і добре. Як Зоя говорила, за мою квартиру, бажаючі доглядати швидко знайдуться, – спокійно відповіла мені мама.

Я впевнена, це тітка мамі наспівала, розписала переваги життя «для себе». Ось маму і повело, ні про кого тепер думати не бажає.

Я практично перестала після цього говорити з мамою, Марина з мамою спілкується, в основному, по телефону. Вона ще вірить, що мама одумається і продасть тітчину квартиру, а гроші поділить між нами, щоб ми змогли вирішити свої житлові питання. Але я бачу, що нічого такого не буде – наша мама серйозно налаштована пожити «для себе».

Фото ілюстративне – podolskriamo.

facebook