– Людмило, знову те саме? – Сергій повернувся з роботи і побачивши вдома гостей, уже цього разу не стримався.
– Сергію, ну чого ти? Це ж Маринка, ти її знаєш, ми просто каву п’ємо, – спробувала згладити ситуацію дружина.
Подруга, зрозумівши, що вона тут зайва, бо у подружжя назріває буря, швидко зібралася і пішла.
– Я хочу їсти, що у нас сьогодні на вечерю? – запитав Сергій.
– Готового немає нічого, але ти можеш швидко підварити собі макарони чи гречку, – без зайвого докору сумління відповіла Людмила.
– Людо, ти ніде не працюєш, цілими днями сидиш вдома, і я ще після роботи маю собі макарони варити? Тобі не здається, що це занадто? – чоловік вже ледь стримував емоції.
– Я вдома сиджу? Та ти знаєш, скільки роботи у домогосподарок? – почала обурюватися Люда. – Дитину в школу відведи, зі школи забери, продукти купи, їсти звари, попери, попрасуй, поскладай…
Сергій не відповів нічого. Він стояв біля плити, і втомлений після роботи ще був змушений варити собі макарони. В квартирі був такий безлад, що “кінь би собі ногу зламав”, чистих сорочок у нього вже не було, бо дружина за тиждень так і не наважилася включити пралку.
Виходить так, що з того переліку, який назвала Люда, вона виконує лише перший пункт – водить і забирає їхнього сина зі школи.
Людмила ніде не працювала, після декрету вона так і не вийшла на роботу – своє місце вона втратила, а нове не знайшла, бо навіть не збиралася шукати. А от в час відсутності чоловіка вдома любила посидіти з такими ж як вона безробітними подругами, випити кави і не тільки, і розмовляти про все на світі.
Останній тиждень Сергій щодня бачив когось у них вдома і йому це набридло, бо замість того, щоб випрати йому одяг чи пропилососити, Людмила вела пусті балачки з подругами.
І тепер, замість того, щоб помовчати і визнати свою вину, Людмила вирішила, що кращий захист – це напад.
– А ти що, не можеш сам пралку включити чи пилосос в розетку увімкнути? – з докорами накинулася вона на чоловіка.
– В принципі, можу. Напевно, так і зроблю…
Сергій накинув собі в тарілку макаронів і попросив дружину присісти біля нього.
– Людо, ми з тобою 10 років разом. Але відчуваю, що на цьому все. Я не люблю тебе більше, та й ти мене теж, а жити заради дитини – це неправильно. Я подаю на розлучення, про сина буду піклуватися не менше, тому за це не хвилюйся.
– Сергійку, що ти таке кажеш, нічого ж не сталося, у нас все налагодиться, в кожній сім’ї є кризи, – Людмила збиралася ще хоч якось виправити ситуацію, але їй раптом стало страшно, бо вона зрозуміла, що чоловік не жартує.
Сергій таки розлучився з Людою, бо не бачив їхнього спільного майбутнього. Людмила з сином переїхала до своїх батьків, бо квартира, в якій вони жили, була дошлюбною власністю Сергія. Житло дісталося йому від його бабусі у спадок.
Дружина була переконана, що таке кардинальне рішення чоловік прийняв не через невипрані сорочки, а через те, що у нього є інша жінка, з якою він їй зраджував.
Насправді, нікого у Сергія не було, він і в думках не міг припустити, що зрадить дружині. Навіть після їхнього розлучення чоловік ще довший час залишався сам.
Але його друзі як почули про зміну його статусу, так і стали норовити з кимось його познайомити. Були і Оксанки і Світланки, і брюнетки і блондинки, стрункі і не дуже – та ніхто не доторкнувся душі Сергія.
Весь тиждень він працював, а вихідні проводив з сином, який постійно скаржився батькові, що дуже за ним скучив.
Сергій вже майже змирився з тим, що решту життя він проведе сам, аж тут в його житті з’явилася Ольга.
Познайомилися вони на корпоративі. Ольга відразу привернула увагу всіх своєю яскравою зовнішністю.
При ближчому знайомстві з нею Сергій про себе відмітив, що дівчина не лише красива, але і розумна. Вони почали зустрічатися, а невдовзі одружилися.
Ольга виявилася ще й напрочуд хорошою господинею, не зважаючи на те, що вона теж працювала, в домі у неї завжди була чистота і порядок – здавалося, що ця жінка встигає все.
Ольга була молодшою за Сергія на 7 років, і дуже хотіла дітей, але от якраз з цим питанням у молодят виникли проблеми. Рік вона чекала, а далі звернулася до лікарів. Вони її уважно обстежили і сказали, що у неї все добре, і що треба, щоб обстеження ще пройшов і чоловік.
Сергій довго впирався, у нього був аргумент – з ним все нормально, адже у нього є син від першого шлюбу. Але молода дружина так просила його це зробити, що заради неї він погодився.
Результати йому видали на руки особисто. Сергій не міг повірити, що те, що там написано, правда. Лікарі винесли вердикт – у нього не може бути дітей.
– Це якась помилка. У мене є син від першого шлюбу, – спробував пояснити Сергій лікарю. – Як це взагалі можливо?
– Ви про це свою колишню дружину запитайте, – відповів лікар.
В той же день Сергій поїхав до Людмили, син був в школі, Людмила, як завжди, на кухні з подружками.
– Нам треба поговорити, – серйозно сказав Сергій.
– Що, знову будеш мене картати за те, що я нічого не роблю, а лише каву п’ю з подругами? – Людмила ще не уявляла, наскільки серйозною буде їхня розмова.
– Я знаю, що Артем не мій син, – з біллю в голосі промовив Сергій.
– Що ти таке кажеш? Як ти можеш так говорити? Що, придумав вихід як аліменти не платити? – накинулася на нього колишня.
Сергій мовчки витягнув папери, які йому дали лікарі, і показав результати обстежень.
У Людмили не було іншого виходу як зізнатися, що заміж вона уже виходила знаючи, що чекає дитину від іншого.
То був випадковий зв’язок, і хлопець відразу втік, а тут підвернувся закоханий Сергій, який поспішив зробити красуні Людмилі пропозицію. Тож вона просто скористалася шансом.
Народився Артемко, та ще й схожий на Сергія, такий же чорнявий і з зеленими очима, то ж Людмила була впевнена, що правда ніколи не випливе. Та тепер зрозуміла, що права була її бабуся, яка любила повторювати, що “шило в мішку не втаїш”.
– Пробач мене, прошу тебе. І від сина не відмовляйся, він твій, бо його біологічний батько ніколи про нього і не згадає, – взмолилася Людмила.
– Мені треба подумати, – сказав Сергій і пішов.
А ввечері у нього відбулася серйозна розмова з Ольгою. Він розповів дружині все як є, без прикрас, і запитав її думки.
– Тут нема що думати. Це твій син, я бачила як він захоплено на тебе дивиться і як хоче бути схожим на тебе. Батько не той, хто зачав, а той, хто виховав. Дитина ні в чому не винна, – дала мудру пораду Ольга.
На наступні вихідні Сергій з Ольгою накупили подарунків і разом поїхали до сина. Артем був дуже щасливий, адже до нього приїхав тато.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
