fbpx
Життєві історії
Людмила вирішила розлучатися. Квартира, в якій подружжя жило весь цей час, належить свекрусі, тому вона зібрала у валізу найнеобхідніші речі, викликала таксі, взяла за руку доньку і поїхала до матері. Але того, що мати не пустить їх з донькою далі порога і відправить назад, Людмила навіть уявити не могла

Людмила вирішила розлучатися. Квартира, в якій подружжя жило весь цей час, належить свекрусі, тому вона зібрала у валізу найнеобхідніші речі, викликала таксі, взяла за руку доньку і поїхала до матері. Але того, що мати не пустить їх з донькою далі порога і відправить назад, Людмила навіть уявити не могла.

– Відчуваю себе просто паршиво! – розповідає тридцятирічна Людмила. – На душі важко. Реву … За матеріалами

Ну а як інакше може відчувати себе людина, яку зрадила рідна мати? Вuгнала з дитиною на вулицю! .. Я ніколи навіть не думала, що так буває!

У Людмили сім’я, чоловік і дворічна дочка. У шлюбі вони живуть сьомий рік, але останнім часом Людмилі здається, що відносини вичерпали себе. Хоча чоловік її, взагалі-то, непогана людина: працює, не скупитися, утримує сім’ю – але останнім часом Людмила бачить в ньому одні недоліки.

– Абсолютно безініціативний ледар! – скаржиться вона. – Крім компа з безглуздими іграми, нічого йому не цікаво. Приходить з роботи і сидить в навушниках, уткнеться в монітор, тільки потилицю і бачу. Грязнуля, яких світ не бачив. Бардак в упор не бачить, допомоги по дому не допросишся. Я вже не прошу мити-прибирати, але хоча б чоловічу роботу в домі робити треба! Лоджію розібрати прошу рік! Планується зробити – вже й не пам’ятаю, скільки! «Так-так, зроблю, ось на вихідних, ось по святах …» – а віз і нині там! Без скандалів не виходить! Та й вони вже не допомагають особливо …

Чоловік не займається з дитиною – просто не розуміє, що робити і про що говорити з малятком. Залишити їх будинку більше ніж на годину неможливо – буде обривати телефон з питаннями «Коли прийдеш?», «Ну де ти там?» і «Вона плаче, що робити?». Він не горить бажанням робити домашні справи, і навіть сімейні прогулянки на вихідних для нього – кaторга.

Ceкc теж зійшов практично нанівець після народження дочки.

– Ну ось і навіщо так жити? – зітхає Людмила. – Навіщо мені чоловік? Ми з донькою все одно одні, самі по собі! З чоловіком ми стали чужими людьми, я не бачу перспектив. Він мене дратує. Жити так далі неможливо!

Загалом, Людмила вирішила розлучатися. Квартира, в якій подружжя жило весь цей час, належить свекрусі, тому Людмила зібрала у валізу найнеобхідніші речі, викликала таксі, взяла за руку доньку і поїхала до матері.

Мати після заміжжя Людмили залишилася одна у великій двокімнатній квартирі. Людмила, звичайно, віддавала собі звіт, що мати засмутиться, дізнавшись про розлучення, тим більше що до зятя вона завжди відчувала симпатію.

Але того, що мати не пустить їх з донькою далі порога і відправить назад, Людмила навіть уявити не могла.

– Він тебе ображає? – запитала мати тут же в передпокої, ледь зрозумівши, в чому справа, і не давши дочці ні роздягнутися, ні пройти в кімнату.

– Ні … Але до чого тут це! – намагалася пояснити Людмила своє рішення.

– Випиває? Зраджує? – швидко перебила мати.

– Ну ти що, мам, звичайно ні!

– Можливо, морить голодом і не дає грошей?

– Мамо, та справа не в цьому зовсім! ..

– Тоді я не бачу тут нерозв’язних проблем! – безапеляційно заявила мати, знову не дозволивши дочці навіть закінчити фразу. – Вертайся назад налагоджувати відносини з чоловіком. Він нормальна людина. У вас сім’я, дитина. Ось і живи! Не придурюйся!

– Та ну, мам, перестань, ти не розумієш, чи що? Не можу я з ним жити. Ми різні люди…

– Ага, він поганий, а ти ідеал, чи що? Ні! У тебе теж маса недоліків, ти їх знаєш і сама. Ось і спробуй попрацювати над собою, стати гарною дружиною. Подумай, що у вашому житті було не так і чому. Не ний, не пили чоловіка, не скаржся. Загалом, забирай свій чемодан і до чоловіка. Так, ось таксі вже під’їжджає. Вперед!

– Мамо!

– Давай давай! Ти думаєш, інший чоловік кращим буде, чи що? Так як би не так! Кожен наступний – гірший за попереднього. Бач, чого придумала – розлучатися! Ламати – не будувати! Багато розуму не треба …

З цими словами мати буквально виставила дочку за поріг. З речами і з дитиною.

Людмила була змушена повернутися до чоловіка – як  собачка, з валізою. Ну а куди ще підеш? До чужих людей? – так це ненадовго. Людмила жахливо збентежена. Чоловік подивився на неї з насмішкою – в серйозність її намірів він не вірив з самого початку – і все встало на свої місця …

Права чи не права мати – питання. Чи повинні матері підтримувати дочок в таких ситуаціях? Чи над відносинами треба працювати, виправляти себе, а не розлучатися, не тікати від проблем. Мати поганого не порадить.

А хоче дочка йти – значить, треба сподіватися тільки на себе, а не перестрибувати з шиї чоловіка на шию до мами.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook