Людмила відверто була розгублена і не знала, що їй робити. Зрада прийшла звідти, звідки аж ніяк її не чекали – від рідної матері. У них з мамою завжди були рівні, довірливі стосунки, тому пояснити поведінку найдорожчої людини було важко.
Вісім років тому Людмила розлучилася з чоловіком. Розлучення було важким, тривалим і емоційним. Колишній чоловік знайшов собі іншу жінку, привів її в їхній шикарний заміський котедж, а Людмилі і їхній на той час дванадцятирічній донечці дав гроші на покупку квартири.
Людмила придбала двокімнатну квартиру в одному з кращих житлових комплексів міста, і, знаючи свого чоловіка, щоб уникнути в майбутньому непорозумінь, оформила її на свою маму.
В тій квартирі Людмила прожила два роки, а потім вона вдруге вийшла заміж і переїхала в обласний центр до свого чоловіка. Пройшло кілька років, донька Людмили стала зовсім дорослою, і виникло питання про забезпечення її житлом. Людмила вирішила купити для неї квартиру в обласному центрі.
Жінка переглянула вже кілька варіантів в нових житлових комплексах, прикинула витрати на ремонт і покупку меблів… Справа залишалася за малим – продати свою двокімнатну квартиру, оформлену на маму. Відколи Людмила з донькою поїхала з міста, в тій квартирі жила мама, а свою тим часом, вона здавала. Людмила тоді не мала нічого проти, адже для рідної матері їй було не шкода.
Але тепер треба було подбати про майбутнє доньки, тому Людмила попередила маму, щоб та переїжджала назад в свою квартиру, оскільки цю квартиру Людмила збирається продавати. Але тут жінку чекав неприємний сюрприз.
Коли співробітник агентства нерухомості зробив фотозйомку всіх кімнат і попросив документи на житло, мама Людмили відмовилася їх надати. Жінка сказала, що документи на продаж не підпише, що ця затія їй не до душі.
«Мамо, ну як же так, це моя квартира, і твоя онучка живе в орендованому житлі. Я хочу, щоб вона мала свою власну житлоплощу» – намагалася домовитися Людмила я зі своєю матір’ю.
«Я проти. Нехай повертається твоя дочка в наше місто і живе тут, зі мною. Продавати квартиру не дозволю. І закрили тему» – відповіла літня дама.
Усвідомлюючи своє безсилля в даній ситуації і що найближча людина «вставляє палиці в колеса», Людмила попросила рідного брата втрутитися і спробувати переконати маму.
Коли і це не привело до належного результату, було прийнято рішення придбати більш дешеве житло з меншою площею в кредит. Чоловік підтримав Людмилу, сказав, що допоможе сплачувати щомісячні платежі.
Людмилі дуже складно зрозуміти, як рідна мама могла з нею так поступити, але, схоже, саму маму це ні краплі не хвилює. Як аргумент в свій захист вона сказала, що все її майно і так колись перейде Людмилі, як єдиній спадкоємиці, а поки вона хоче трохи пожити добре. Ось так.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
