Той недільний ранок нічим не відрізнявся від інших – 57-річна Валентина пішла в церкву, повернулася знову задуманою. Люба, її 30-річна донька, вже давно помітила, що як тільки прийде неділя, так мама знову сумна. Вона довго губилася в здогадках, що саме так засмучує маму.
Валентина три місяці тому повернулася з Італії, де була на заробітках майже десять років. Люба ледве вмовила останній раз не їхати більше. Адже хату вони збудували, щось навіть відклали. Люба вдало вийшла заміж, її чоловік добре заробляє, то ж вона не бачила причин, чому мама має ще працювати – їм точно вистачить.
Та й внуки ростуть, мама майже їх не бачила, а старша, Тетянка, на наступний рік іде в школу. Любі дуже хотілося, щоб мама могла насолодитися спілкуванням з внуками, адже діти так швидко стають дорослими. Не одна заробітчанка не побачила, як ростуть її внуки, лише з чужини присилала італійські шоколадки.
Любі вдалося переконати матір більше нікуди не їхати. Валентина нарешті відчула домашній затишок, дочка з внуками оточили її величезною кількістю любові і турботи. Тому Люба не розуміла, чому мама останнім часом так засумувала.
На обідній стіл Люба поставила борщ і вареники, які приготувала, поки мама була в церкві. Вони пообідали спочатку, а потім вона наважилася на розмову.
– Мамо, що сталося? Ти нічого не хочеш розповісти? – почала розмову Люба. – Я ж бачу, що ти сумуєш, але не розумію, в чому причина. Може поясниш нарешті?
Валентина зрозуміла, що приховувати від доньки більше нічого не зможе і розповіла в чому справа. Виявляється, до неї сватається дядько Михайло. Люба його добре знає, вони колись гарно товаришували з її батьком. Але батька немає вже років 15, і дружини Михайла не стало три роки тому.
Тепер Михайло просить Валентину вийти за нього заміж, щоб старість зробити щасливішою, щонеділі вони зустрічаються в церкві на Богослужінні, а як виходять, так Михайло і знову починає цю розмову і просить Валентину прийняти нарешті рішення.
– А він, до речі, був моїм першим коханням, – зізналася Валентина. – Але Михайло пішов в армію, а батько твій якраз повернувся і якось воно так все вийшло.
– А що тут думати, мамо! – відповіла Люба. – Якщо милий він тобі, виходь заміж, навіть нічого не думай.
– Не все так просто, донечко. В молодості ми з Михайлом стали хресними батьками одному хлопчику, маємо спільного похресника. Кажуть, що хресним батькам однієї дитини одружуватися не можна – не знаю, правда це чи ні. А ще, Михайло до себе мене кличе, так що я знову, виходить, піду від онуків.
– Мамо, дядько Михайло живе на сусідній вулиці, це ж тобі не Італія, діти хоч щодня будуть бачитися з тобою. Так що в цьому я проблеми ніякої не бачу. Погоджуйся, ти заслуговуєш бути щасливою!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
