fbpx
Життєві історії
Люба вже років 10 була на заробітках в Мілані. Рідні чекали її вдома, бо через два тижні у сина Люби мало бути весілля. А вона приїхала швидше і нікому не сказала. Чому Люба так робила, я зрозуміла пізніше, коли випадково зустріла її на курорті

Ми з чоловіком цього року відсвяткували срібне весілля. 25-річчя нашого шлюбу ми відзначали в Карпатах, діти подарували нам путівку на гірський курорт. За 25 років між нами було по-всякому, не можу сказати, що все життя ми дуже добре жили, але і серйозних непорозумінь між нами не було – завжди намагалися розуміти один одного. Жили не багато, але більше, ніж на день, ніколи не розлучалися.

На курорті я випадково зустріла Любу, свою давню знайому з нашого села. Я була здивована нашою зустріччю, бо Люба вже років десять була на заробітках в Італії. І про те, що вона вже приїхала, ніхто не знав. Правда, рідні чекали її вдома, бо через два тижні одружувався син Люби і вона мала приїхати до нього на весілля. А вона, виявляється, швидше приїхала і нікому нічого не повідомила.

Нашій випадковій зустрічі Люба була не дуже рада. Привіталася, сказала, що приїхала на кілька днів відпочити, бідкалася, що поспішає, і кудись побігла.

Треба було визнати, що виглядала Люба чудово. Ми з нею ровесниці, але виглядала вона на років 10 молодшою за мене. Невже робота в Італії так пішла їй на користь? А ще кажуть, що наші жінки там важко працюють.

Коли Люба їхала в Італію, виглядала зовсім по-іншому – втомлена і змушена обставинами покидати рідну домівку. Син хворів, потрібні були гроші, а чоловік, крім оковитої, нічого не бачив. Наважилася, поїхала до куми в Мілан. Думала, на два-три роки, а вийшло вже на 10. Приїжджала рідко, всього кілька разів. Все грошей шкодувала, думала, як би більше заробити. А за сином бабуся дивилася, Любина мама.

Два роки тому мами не стало. Чоловік і далі в полоні оковитої. Син виріс, вже й одружується. От і приїхала нарешті додому. Синові по-людськи весілля зробити, не дарма ж вона в Італії роки гарує.

Чому Люба так швидко втекла, я зрозуміла пізніше. На наступний день я побачила її в компанії імпозантного італійця, років на 10-15 старшого від неї. Вони гуляли на вулиці і наче два підлітка трималися за руки. Тепер все стало на свої місця – в Італії в Люби є чоловік. В село вона його не привезе, от і приїхала сюди, в Карпати.

***

Музики весело вигравали на Любиному подвір’ї. В модному одязі і з гарною зачіскою Люба йшла з весільною процесією, вела молодят до шлюбу. Жіночки мимоволі перешіптувалися – от яка краля приїхала. І весілля синові зробила гідне, і в подарунок квартиру однокімнатну в місті купила. Син щасливий, свати не могли натішитися щедрою італійською свахою.

І лише Петрові, чоловікові Люби, чомусь весело не було. В день весілля сина він був тверезий. То ж тверезо оцінив ситуацію: син через кілька днів піде жити з молодою дружиною в свою квартиру, тещі не стало, а його Люба вже давно не його. Поїде в свою Італію і навіть не згадає про нього. А він і сам винен, бо що бачила дружина біля нього, крім злиднів?

Спеціально для ukrainians.todau.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page