В 27 років Люба розлучилася з першим чоловіком і залишилася з двома дітьми. Розумна і красива, мала хорошу роботу, батьки постійно їй допомагали, та й колишній чоловік регулярно платив непогані аліменти. Але хотілося Любі простого жіночого щастя, і для нього не вистачало, звичайно, чоловіка.
І незабаром він знайшовся. Цікавий, досить забезпечений. Валерій завалив її увагою, подарунками, шубами, машину навіть купив. Люба літала на крилах любові і щастя. Була призначена дата весілля. Правда весілля мало відбутися за однієї умови – Люба йде до нього жити без дітей. Валерій не дуже і своїх дітей хотів, не те, що чужих.
Люба подумала і відвезла дітей до своєї матері. Бабуся була ще не стара, сама працювала, і спробувала пояснити доньці, що це трохи незручно. Вона не проти, але у дітей є мати, і вона повинна піклуватися про них. Але, Люба наполягла на своєму – вона не стане руйнувати своє особисте життя через дітей. І взагалі, вони виростуть – і їм буде не до матері, то заради них від свого щастя вона не відмовиться. Адже тут коханий чоловік, турботливий і дуже їй, Любі, потрібний.
Мама Люби хоч і не була згідна з донькою, але побачила, що виходу у неї немає. А так, як вона ще сама ходила на роботу, то вмовила вже свою матір, зайнятися правнуками. Та була проти категорично, і з тієї ж причини – у дітей є мати! Але, коли побачила категоричний настрій Люби і перспективу здати дітей до дитячого будинку – захвилювалася і прийняла правнуків.
Люба вийшла заміж, іноді приїжджала в село провідати дітей, підкинути грошей з аліментів, що висилав колишній чоловік, та привозила кілька подарунків.
Минув рік. Люба була щаслива, діти їй більше не заважали, у них своє життя у неї – своє. Візити стали все рідшими. Навіщо приїжджати – гроші можна і на картку перерахувати. Так би і продовжилася її щасливе життя, якби не повернувся колишній чоловік. Він приїхав у відпустку до батьків, хотів познайомити їх з новою дружиною, і зі своїми дітьми, за якими дуже сумував. Дізнавшись, як живуть його діти, що мати просто відмовилася від них, чоловік був ошелешений.
Порадившись з дружиною, пішов в органи опіки і подав заяву в суд, щоб дітей віддали йому. Після довгого розгляду, суд прийняв рішення: позбавити Любу батьківських прав, так як вона не бере участі в вихованні дітей, не забезпечує їх толком, та й не потрібні вони їй по суті. Діти були присуджені їх батькові.
Люба прийняла рішення абсолютно спокійно, і поїхала додому. Коли вона розповіла чоловікові, він видав несподівану для жінки реакцію. Він сказав, що йому не потрібна жінка, яка його так ганьбить. До того ж він сам замислювався про дітей і в найближчі кілька років хотів, щоб Люба народила йому дитину. Але він уважно подивився на всю ситуацію і прийшов до висновку, що вона дуже погана мати і взагалі, все зваживши він подає на розлучення.
Минуло років шість як Люба розлучилася вдруге. Її іноді бачать біля магазину. Виглядає вона не вельми. Працює вона десь прибиральницею. Грошей вистачає рівно на те, щоб купити оковиту і трохи їжі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
