fbpx
Життєві історії
Лист, який Мар’яна тримала у руках, викликав у неї дивну тривогу – чому сестра не зателефонувала, а вирішила написати. З перших рядків Мар’яна, здається, почала розуміти, в чому справа. Це було зізнання через 20 років

Мар’яна прокинулася від того, що з самого ранку листоноша принесла їй листа. Жінка тримала в руках білий конверт, намагаючись розгадати, хто ж в наш час телефонних технологій і соціальних мереж, міг написати їй паперового листа.

Оглянувши конверт, вона зрозуміла, що лист від її рідної сестри Лесі. Мар’яна з Лесею були близнючками, все робили завжди разом, аж до закінчення університету. Потім, по розподілу, їх направили в різні міста, далеко від дому.

І саме тоді виникла неочікувана проблема – одній з них треба залишитися вдома. Все життя мама їх ростила і виховувала одна. Батько пішов з сім’ї, коли дівчатка були маленькими. Мама важко працювала все життя, а потім занедужала. Тому комусь з дівчат треба було залишитися біля матері, щоб допомагати їй.

Мар’яна зустрічалася з Богданом вже кілька років, планували разом їхати в іншу область на роботу, там і одружитися. В такому випадку виходило, що залишатися вдома, біля мами, мала Леся.

Валізи вже були зібрані, але Богдан чомусь не приходив. Мар’яна почала хвилюватися, можливо щось сталося, адже вранці вони з Богданом повинні вирушити у дорогу. Піти шукати Богдана ввечері Мар’яна не могла, оскільки саме в цей вечір Леся сильно затримувалася.

А на ранок Мар’яна сповістили приголомшливу новину – Богдан поїхав з села, але без неї. Через кілька днів надійшов лист від коханого. Ці кілька слів, які він написав, красномовно говорили, що Богдан їде назавжди, і щоб Мар’яна його не чекала.

***

З дому тоді поїхала Леся, а Мар’яна, в розпачі, залишилася біля мами. З часом влаштувалася вчителькою в місцеву школу. Робота і догляд за мамою не залишали їй часу для особистого життя.

Леся додому ж практично не приїжджала. Дуже скоро, на новому місці вона вийшла заміж за перспективного чоловіка, життя у неї налагодилося, то ж в село приїжджати особливої потреби не було.

Навіть місяць тому, коли не стало мами, вона не приїхала провести її в останню путь, бо в чоловіка були важливі справи, він просив Лесю залишитися з ним. Сестра по телефону виявила співчуття і пообіцяла, що приїде якнайшвидше, але так цього і не зробила.

Лист, який Мар’яна тримала у руках, викликав у неї дивну тривогу – чому сестра не зателефонувала, а вирішила написати. З перших рядків Мар’яна, здається, почала розуміти, в чому справа.

«Привіт, сестричко. Вирішила тобі написати, бо сказати тобі прямо у вічі, що це я власноруч зруйнувала твоє щастя, я не можу. В той вечір, коли Богдан покинув тебе, я наговорила йому, що ти його не кохаєш, і що заміж збираєшся за іншого. А йому, щоб не ославитися, я радила їхати геть, кудись подалі. Все це я зробила з єдиною метою, щоб замість мене в селі залишилася ти. І мій план спрацював.

Але в житті все повертається. Вчора мій чоловік заявив, що кидає мене, і щоб я забиралася з його дому. А я ж і не маю куди їхати. Якщо прихистиш мене на деякий час вдома, буду тобі вдячна. А якщо теж виженеш – зрозумію, заслужила».

Мар’яна негайно витягнула телефон і набрала сестру: «Приїжджай, все в минулому, чекаю».

Не встигла листоноша вийти за хвіртку, як на подвір’ї з’явився гарний чоловік, явно не місцевий. Вона впізнала Богдана по очах, вони зовсім не змінилися, і все ще так закохано дивилися на Мар’яну.

Виявилося, що сестра надіслала такого ж листа і йому. Тепер він все зрозумів і вирішив не гаяти жодної хвилини, а їхати до коханої. Вони і так втратили вже багато часу. Та зараз вони точно знають, що у них все буде добре. А Лесю вони пробачили, сестра все ж.

Фото ілюстративне – China.

facebook