fbpx
Життєві історії
Лягаючи спати, Варвара згадувала погляд Володимира, в значенні цього погляду жінки не помиляються. – Але у нього двоє дітей! Ввечері чоловік розповів, що мама хлопчиків їздила у відрядження, і одного разу просто не повернулася. Знайшла іншого чоловіка, і ось, вже кілька років він виховує їх один. – Добре подумай, чи зможеш ти полюбити його дітей, – дала пораду мама

Лягаючи спати, Варвара згадувала погляд Володимира, в значенні цього погляду жінки не помиляються. – Але у нього двоє дітей! Ввечері чоловік розповів, що мама хлопчиків їздила у відрядження, і одного разу просто не повернулася. Знайшла іншого чоловіка, і ось, вже кілька років він виховує їх один. – Добре подумай, чи зможеш ти полюбити його дітей, – дала пораду мама

У вихідний день Варвара зібралася на міський ринок, хотіла мамі в подарунок купити пухову хустку. Там завжди був великий вибір, і ціни нижчі, ніж в магазинах, де продавали вироби ручної роботи. За матеріалами

Біля входу юрмилися циганки, з хустками в руках, налетіли на Варю, пропонуючи товар, вона розгублено переводила погляд з однієї хустки на іншу, не в силах вибрати, всі були красиві, теплі, захотілося купити відразу кілька, проте, коштували вони не дешево , тому потрібно було визначитися, яку вона купить.

Поруч виявилася літня циганка, з хусткою, яка сподобалася Варі найбільше. Циганка розправила її, струснула, і, Варя відразу уявила, як затишно буде мамі в цій шикарній великій хустці.

Сторгувалися, Варя полізла за грошима, простягнула циганці, та притримала її долоню, і сказала:

-Зустріч тебе чекає, скоро, познайомишся з чоловіком, тільки дивись, не відмовляйся від нього відразу, доля це твоя. Нелегко буде, але щаслива будеш з ним все життя.

Варя недовірливо слухала жінку, яка зустріч, на горизонті жодного кандидата, та й часу на побачення у неї немає, треба доглядати за мамою, яка хворіла.

-Точно тобі кажу, – продовжувала циганка, -все так і буде.

Варя, розплатившись, побігла на зупинку, треба ще заскочити в аптеку, купити ліки мамі. Принесла додому подарунок, мати ахнула:

-Скільки ж він коштує? Це так дорого! Знаєш, я завжди мріяла про таку хустку!

Варя була щаслива, і, заварюючи на кухні чай, все роздумувала над словами циганки, брешуть вони всі, не варто надавати значення.

Наступного тижня Варя з мамою поїхали в поліклініку, мама ходила з паличкою, і Варя завжди супроводжувала її до лікаря. Біля під’їзду стояла машина, перегороджуючи їм шлях. Багажник був відкритий, він був забитий сумками, пакетами, мабуть, хтось переїжджав в їх будинок, перевозив речі. Біля машини бігали двоє хлопчаків, років 5 і 7. З під’їзду вийшов чоловік, попрямував до машини, і почав вивантажувати речі з багажника.

Мама Варвари привіталася з ним, і запитала:

-В нашому будинку жити будете? Це напевно, на п’ятий поверх, там сусіди недавно квартиру продали, Вам значить?

Чоловік привітався, і підтвердив, так, це він купив квартиру на 5-му поверсі.

-А ось і мої шибеники, – жестом вказав на хлоп’ят, – спокою з ними немає, і, не встиг він закінчити фразу, як за спиною пролунав крик:

-А-а-!

-Що знову? Чоловік підхопив молодшого на руки, той кричав, на коліні красувалося величезне сaдно.

-Асфальтна хвороба, – батько озирнувся: -Що робити? Аптечку не знайдете, обробити треба.

-Ідем до нас, мамо, посидиш трохи на лавці? -Варя потягла чоловіка за собою.

-Так незручно, і ви кудись йти збиралися, затримаємо вас. Нічого, до лікаря жива черга, часу ще багато, йдемо. Піднімаючись за Варею по сходах, чоловік відрекомендувався:

-Мене Володимир звуть, а це мій син Сашко.

Вдома Варя спритно опрацювала paну, хлопчисько кректав, але більше не видав ні звуку.

-А ти молодець, справжній герой! -Варя наїжачила йому волосся, -не бігай більше.

Сашко кивнув, не буду. Варя помітила, що Володимир за нею спостерігав, як вона поводилася з його сином. Щось в його очах збентежило Варю.

-Спасибі, ми підемо далі розвантажуватися, ще кілька рейсів доведеться зробити. А завтра перевеземо інше.

-Ви так і возите речі з дітьми? -Не втрималася Варя, -а дружина не може з ними побути?

-Нема дружини, -коротко відповів Володимир.

Варю осінило: -А знаєте що, давайте, приводьте зранку хлопчиків до нас, у мене відпустка, я вдома, і мама буде рада.

Володимир пом’явся, але погодився, тягати хлопчаків з собою було дуже незручно, та й місця в машині залишиться більше.

-Спасибі Вам велике, годині о 10-ти приведу? На тому і розійшлися.

Вранці Володимир привів синів до Варі, і поїхав на стару квартиру. Хлопці до приїзду батька захоплено грали, малювали, дивилися мультики, і вели себе дуже пристойно. Володимир повернувся близько шостої, закінчив перевезення, Варя нагодувала всіх вечерею, і відпустила додому.

Лягаючи спати, вона згадувала погляд Володимира, від якого мурашки бігали по шкірі, в значенні цього погляду жінки не помиляються. -Але двоє дітей! Варя уявляла, як Володимиру одному управлятися з хлопцями, важко. Вони частенько стикалися то біля під’їзду, то на сходах, віталися, і розходилися, поки одного разу Володимир не заговорив з Варею.

-Варя, ми з хлопцями хотіли б запросити Вас в гості, з мамою, зрозуміло, як Ви на це дивитеся?

-З задоволенням! -Варя посміхнулася, – до чаю спекти тортик?

-О, було б непогано! Володимир торкнувся її руки: – На сьому годину приходьте, ми будемо вас чекати.

Варя збігала в магазин, купила хлопцям по іграшці, на свій смак, розповіла мамі про запрошення Володимира.

-Ні, Варюша, я не піду, сходи одна, торт будеш пекти?

-Так, зараз займуся! Увечері прийшла до Володимира, віддала хлопчакам подарунки, ті одразу почали гратися, а Варя і Володимир розташувалися на кухні.

-Поки незатишно, – оправдовуючись сказав Володя, але нічого, скоро наведу порядок.

Вони пили чай, багато про що розмовляли. Чоловік розповів, що мама хлопчиків їздила у відрядження, і одного разу просто не повернулася. Знайшла іншого чоловіка, і ось, вже кілька років Володимир виховує їх один.

-Як вона залишила дітей? -Варя не могла зрозуміти.

Чоловік знизав плечима:

-Ось так. -Варя, Ви мені дуже подобаєтесь, -неочікувано сказав Володя. Я розумію, чужі діти …

-Це пропозиція? -Варя засміялася, -у Вас хороші хлопці, а Ви мені теж подобаєтеся.

-Тоді, давай перейдемо на ти, і в вихідні разом сходимо в кіно?

-Добре! -Варя встала. – Піду я, на добраніч.

Ввечері вона розповіла мамі про розмову з Володею, і та відповіла, що Володя хороша людина, але вирішувати повинна сама Варя, чи зможе вона полюбити його дітей.

-Я вже їх люблю.

А циганка мала рацію, Варя зустріла чоловіка, з яким їй було добре і спокійно. Кілька місяців по тому вона переїхала до Володимира, вони розписалися, а її мама знайшла відразу двох онуків.

Хоча циганам Варя і досі не вірить, та вона дуже щаслива. Слова циганка сказала в добрий для дівчини час.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.