fbpx

– Ліза, я щoсь не зрозуміла, мeні ще довго гроші чeкати?: Чоловік oплaтив свято для класу сина і залишився вuнен

У нашої дитини проблема зі здоров’ям, тому кілька років тому ми вирішили переїхати сім’єю в передмістя. Благо у чоловіка свій невеликий бізнес і велика частина роботи у нього знаходиться на відстані, та й немає суворої прив’язці до часу.

Знайшли чудове котеджне селище, поруч невелике село. Природа, свіже повітря і до міста хвилин 30 на машині – мрія просто. Школа на селище і на село одна загальна, ми в неї і пішли до першого класу.

Ми завжди з чоловіком жили просто – намагалися не виділятися. Речі у нас прості, будинок великий, але теж без вишукувань. Ми могли витрачати багато грошей на відпочинок, харчування, але тут без цього не можна – синові потрібно для здоров’я. Але знову ж таки ми не їли крабів або устриць, просто завжди свіже м’ясо, хороші фрукти, риба, натуральні соки.

У школі у нас дитина нічим не виділявся. Хоча були й інші діти з селища з сімей з більш скромним достатком, ніж у нас, але ті намагалися чомусь показати, що вони вони краще за інших.

Читайте також: ЦIЛЮЩА НAСТOЯНКА ДЛЯ ВIДНOВЛEННЯ ЗOPУ, РОЗКАЗАНА ЗНAХAPКОЮ!

Все йшло своєю чередою, наближався новий рік. А в селі велика частина населення працювала на фермі, і на ній якраз зарплату затримували. А новий рік вже на носі. На батьківських зборах, де обговорювали проведення свята, ми були з чоловіком. Чоловік сказав батькам однокласників сина, що в курсі ситуації з фермою, тому якщо батьки не проти, то хотів би допомогти. Сказав, що оплатить аніматора і подарунки дітям. Батьки дуже зраділи.

У класі у нас всього 18 осіб. Подарунки ми зробили солодкі з хорошого шоколаду і невеликі іграшки. Насправді вийшло не дуже дорого. Вразило інше, що коли попросили батьків прикрасити клас, то ніхто не зголосився крім нас і ще однієї мами. Було видно, що чоловік незадоволений. Потім сказав:

– Які безсовісні люди, свято їх дітям організували, а вони не могли навіть прикрасити допомогти.

Але настав саме свято і негатив пішов. Аніматора знайшла одна з мам – ми тільки оплатили, програма була чудова, а як дітлахи раділи подарункам !!! Ми спеціально їх робили недорогими, щоб потім по ним не міряли інші подарунки, але збирала я їх сама, продумуючи, що може сподобається дитині.

Після свята ми зібралися і полетіли відпочивати на всі канікули. По приїзду включили телефон і побачили потік повідомлень про свято, від яких волосся стало дибки. Батьки почали обговорювати склад подарунків. Однієї не сподобалося, що баночка соку 200 мл. яку клали в коробочку дешева сильно. Друга писала, що там багато дурниць – її дитина такі цукерки не їсть. Ще одна верещала, що у всіх є батончик, а у неї немає, потім з’ясувалося, що дитина встигла його з’їсти до того, як мама почала ревізію вмісту.

А вишенькою на торті була фраза однієї з матерів, що взагалі їм повинні спасибі сказати, адже чоловік мій просто податки зменшує за рахунок дешевої благодійності.

У чоловіка від злості губи тряслися. Насилу його заспокоїла. Далі продовжився навчальний рік, ми вийшли з батьківських чатів, вчительці сказали, що поки не будемо відвідувати батьківські збори. Якщо що, то нехай пишуть скільки і на що здати, але з батьками ми спілкуватися не готові.

Мабуть нашу фразу про скільки і на що зрозуміли занадто буквально, перед слідуючим святом дзвінок від мами з батьківського комітету:

– Ліза, я щось не зрозуміла, мені ще довго гроші чекати?

– Які гроші?

– Ну як??? Взагалі то скоро свято у хлопчиків, ми подарунки замовили, аніматора. Оплачувати пора. Там всього лише 4 тисячі.

У мене щелепа відвисла. У нас менша сума вийшла на новий рік на всіх. Виявляється батьки на зборах вирішили, що раз ми оплатили одне свято, то тепер повинні і далі платити. До того ж мій чоловік їм повинен, він через них податків скільки економить. Тому вони просто замовили аніматора, всім хлопчикам замовили дорогі машини на пульту управління і нам виставили рахунок.

Платити ми відмовилися, вислухали про себе багато нового. До слова, мій чоловік ніякі податкові пільги не отримував – платили ми зі своєї кишені. Після цього почалося цькування нашої дитини. Боротися з ними ми не стали, перевелися в сусідню школу, більше у мене чоловік благодійністю не займається.

Джерело

You cannot copy content of this page