Було тоді літо, червень, здається. Бабі Марії не сидиться в хаті ні хвилини. Поки спека трохи спала, вирішила полити вона свій гарненький квітник. Потім огірочки можна буде якусь годину посапати… Пораючись на подвір’ї, почула вона, як біля двору зупинився легковик.
— Бабусю, — гукнув до неї чоловік середніх літ. — Мені дуже потрібні квіти. У вас такі гарні троянди. Можливо, продасте мені трохи квіток? За матеріалами
Баба Марія усміхнулась: ну і ну! Дорослий, а не може відрізнити троянди від пишних півоній! Чимсь сподобався їй цей незнайомець, то пішла відразу до хати, винесла ножиці й почала зрізати більші та красивіші квіти та бутони. Чоловік і собі придивлявся, підказуючи, які з них йому подобаються. Передаючи пишний букет незнайомцеві, баба Марія не змовчала:
— Що це у вас за подія сьогодні?
— Та ще два дні тому у куми був день народження, а я забув зовсім про це. То хоч зараз її гарно привітаю. Як кажуть, краще пізно, ніж ніколи.
Кумі… Якби для жінки він так старався! Дарма він їй сподобався. Бач, як вирядився до своєї куми: біла сорочка, випрасувані штани, напахтився, аж дихати нічим. Гуляка, зрадник… Вже шкодувала, що зрізала для нього свої найкращі квіти.
— Як дружина народжувала, — незнайомець підійшов за букетом і продовжив розповідь, — недобре їй було. То кума серед ночі до лікарні прибігла. На щастя, в неї та сама група. Врятувала і подругу, і нашого маленького синочка…
Незнайомець витяг із гаманця кілька купюр і простягнув бабі Марії.
— Дякую, виручили ви мене.
— Не треба грошей, — відказала бабця, навіть не глянувши на них. — Передавайте кумі мої щирі вітання.
Чоловік поїхав, а вона ще довго стояла біля воріт і радісно усміхалася. Навіть про огірочки свої зовсім забула…
Марія ГАВРИШ, смт Софіївка Дніпропетровської області.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – ogorodnik.
