fbpx
Життєві історії
Ліда напакувала важкі сумки і поїхала перед весіллям доньки Марічки знайомитися з свахою, бо жодного разу її не бачила. Марічка жила з нареченим у квартирі його мами: вони у маленькій комірчині, а майбутня свекруха Оксана – у великій просторій кімнаті. Коли Ліда переступила поріг з купою гостинців, то побачила, що сваха їй зовсім не радіє. Весь день Оксана з Лідою не розмовляли, а ввечері Марічка постелила мамі в своїй маленькій кімнаті. Чоловік спав на підлозі, бо його мама вважає, що чужій людині не місце в її домі

– Ну ось так виходить, що там знаходиться всього 2 кімнати в тій їхній квартирі: одна – велика простора вітальня, затишна, світла, простора, метрів двадцять, як не більше! – розповідає подрузі 55-річна Ліда. – У ній сваха моя живе, Оксана, одна, як поважна серйозна цариця шанована. А друга кімната – темна, маленька така, заставлена ​​до стелі всяким непотрібним мотлохом, вона мені більше якусь комірчину малу нагадує чомусь. Два комода невеличких, шафа з антресолями, стільці якісь старенькі, коробки якісь великі і маленькі. Не кімната, а справжня комора якась, правда, вікно є, але воно невеличке, там сіро, темно і похмуро завжди. Враження і відчуття якісь неприємні у мене залишилися, коли я все те вперше узріла.

– Зрозуміло. У цій комірчині, напевне, твоя Марійка з чоловіком живуть, так?

– Так і є! Удвох на тих малих зовсім квадратних метрах. Але це ще не все! Мене сваха до молодих підселила тоді у той візти, в цю комору маленьку, уявляєш? Так і жили всі ці дні до весілля: ми з Марійкою на маленькому диванчику спали, а Олег – на підлозі, на надувному матраці. Моя сваха Оксана себе обмежувати зовсім ні в чому не стала, живе в комфорті і просторі, як цариця, вона у великій кімнаті одна так і жила весь цей час. Синові своєму відразу сказала – ваша гостя, у себе її і кладіть, хай розміщується у вашій кімнаті вона, хай з вами живе вона там! Ледве я дочекалася до того дня весілля, на наступний день і поїхала додому. Думаю, тепер, поки у доньки з зятем своєї квартири не буде, власного даху над головою, я туди – ні ногою. Жодного разу більше не поїду в квартиру своєї свахи.

Ліда живе в невеликому містечку в 60 кілометрах від столиці. Її єдина 27-річна дочка Марійка живе та працює в столиці вже чимало часу. Раніше дівчина орендувала маленьку кімнату в квартирі зі своєю подружкою, а пару років тому зустріла Олега.

Почуття їх розвивалися стрімко, через деякий час молоді люди вже жили разом, у них все так гарно ладналося. Рік тому заговорили про весілля, точніше, просто про реєстрацію своїх відносин: влаштовувати якийсь бенкет молоді не планували, оскільки зараз на всьому економлять, адже збирають гроші на своє власне житло.

У зв’язку з цим навіть попросилися на якийсь час пожити до матері Олега – щоб побільше грошей відкласти, адже так краще можна заощадити. Сама Оксана хоч і без особливого захоплення, але пустила їх в ту саму свою невеличку «комору» – маленьку кімнату в своїй квартирі, про вітальню й мови навіть невелося, було зрозуміло й так, що мати поступатися і тіснитися не збирається зовсім, але молоді поставилися до цього з розумінням, були вдячні матері і за це.

Живуть тепер вони разом, економлять кожну гривню, марно нічого не витрачають, хочуть якомога швидше взяти кредит і з’їхати, так що весілля було найскромніше: просто зареєструвалися і посиділи в маленькому кафе зі своїми мамами і лише парою друзів.

Олег, новоспечений зять, мешкає в столиці, але хлопець він дуже простий душею і вихованням і дуже привітний, своїй тещі він подобається.

Минулого літа Марійка привозила його, тоді ще в якості нареченого, до матері на малу батьківщину – знайомитися. Час провели всі разом дуже добре, Олег з інтересом розпитував про життя мами своєї нареченої. З’їздив до тещі на город, заліз в льох, сходив по гриби. Допомагав все матері Марійки по господарству і зовсім ніякої роботи не цурався.

– У наших краях взагалі мешканців столиці не дуже люблять, кажуть – зарозумілі вони, несуть себе високо! – розповідає Ліда. – Я завжди раніше ставала на захист мешканців столиці, коли чула ці розмови, вони мені здавалися зовсім якимись дивними і не справедливими, адже всі люди, що в селі, що в місті зовсім різні трапляються. Кажу, наш Олег зовсім не така людина. Але тепер, після знайомства з його матір’ю, навіть і не знаю, можливо, дійсно це правда і щось в цьому є. Я, дійсно, дуже здивувалася тому, як себе повела ця жінка, наче я їм зовсім чужа людина, або ще гірше, наче я їй щось недоброго бажаю, так вона мене сторонилася постійно якось. Та якби до мене гості приїхали, я б їм всі найкращі умови створила, все б приготувала, аби вони були задоволені і комфортно себе почували в мене вдома! Сама б на підлогу лягла спати, а гостей б влаштувала з усіма зручностями. Тим більше – своїх, родичів. Та ще й з такої радісної нагоди. Навіть не знаю, що вже тут сказати у цій ситуації, що склалася.

За кілька днів до реєстрації шлюбу Ліда поїхала в гості до дочки – спеціально раніше, щоб познайомитися зі свахою. Само собою, приїхала не з порожніми руками, адже це така радісна подія в її житті. Привезла три великі сімки з соліннями, варенням, іншими дарами природи, ледве донесла, всю дорогу люди і таксист допомагав.

– Мамо, може, тобі готель зняти? – раптом обережно запитала її дочка по телефону за пару днів до виїзду. – У нас тісно зовсім тут, навіть нам самим місця не вистачає. Незручно тобі буде, напевно, у нас. А хочеться нам, щоб ти жила в комфорті у місті.

– Ось ще! Навіть не вигадуйте, для чого вам стільки грошей витрачати та й я не багата, краще вам ці гроші на весільний подарунок віддам, помістимося, не хвилюйся ти так, я можу й в порозі лягти, нічого поганого в тому немає, зате вдома буду- махнула рукою Ліда. – Які такі готелі ще? Ви багаті стали, чи що? Тиждень в готелі у вас там стоїть цілий статок! Про це і розмов бути не може ніяких.

Про те, що молоді живуть зараз в двокімнатній квартирі у свекрухи, сама Ліда вже добре знала, але проблем особливо в цьому не бачила. Ну що вони вчотирьох в двокімнатній квартирі не розташуються, чи що? Молоді в одній кімнаті, вони зі свахою – у другій, дві жінки. Тим більше, це ненадовго.

Але виявилося все не так. Оксана потіснитися в своїй кімнаті не захотіла.

– А я вважаю, я права! – міркує мама Олега. – Щиро кажучи, я мало не впала, коли син до мене з цією розмовою прийшов – мовляв, мама моєї Марічки приїде на весілля, вона ж зможе зупинитися у нас? Я кажу, почекай, а з якого дива це вона приїде прямо до нас, нам так тут тісно самим? Готелі в місті скасували вже, там же плата не захмарна, можна знайти за дуже навіть гарною ціною? Він каже – мамо, ну не хоче вона в готель. Для неї це величезні гроші просто. У самої таких грошей немає, а жити на наші вона не хоче, каже, щоб ми на квартиру гроші відкладали, а не її проживання в готелі оплачували. Ну не в хостел ж її селити, все таки не чужа ж вона нам людина тепер буде, вона вже наша родичка, рахуй.

Оксана спочатку й чути не хотіла про те, що сваха оселиться в її квартирі, ще й не на один день.

– Ну не можу ж я свою рідну маму в готель заселити! – плакала за стіною Марічка. – Вона такого не зрозуміє ніколи, образиться через це! Вона б так ніколи не вчинила б з нами чи мамою твоєю, розумієш? Це все одно, що сказати їй «не приїжджай до нас взагалі!»

В результаті свекруха погодилася на незванну гостю – але як виняток, тільки через весілля.

– Ну і, зрозуміло, сказала їм, що ваші гості – у вашій кімнаті нехай живуть! – розповідає Оксана. – Як хочете, кажу, так і розміщуйтесь там. Почутому моя сваха, звичайно, дуже здивувалася. Але це, мабуть, і непогано. Дивишся, в інший раз не приїде. Я й так дітям місце у квартирі своїй виділила, що ж я маю, ще в кімнату свою чужу людину пускати. Подяки за це я ніколи не побачу, все одно Це якось не по-людські виходить. Спочатку посунься їм, а потім йди і не заважай. А я ще хочу бути господинею у своєму власному домі. А то скоро всі мною будуть командувати тут.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page