fbpx
Життєві історії
Леся вже доросла жінка, гарно заробляє, дуже допомагає своїй мамі: купує їй продукти, возить по фахівцям, робить ремонти в її квартирі і просто дає гроші на життя. Мати навіть не знає, яка у неї пенсія, адже гроші з картки не бере. Все, наче, добре у них, але Леся досі незаміжня, ні чоловіка, ні дітей

Подрузі Оксани, Світлані, трохи більше за шістдесят, її єдиній доньці Лесі – зараз 35 років.

– Я у Світлани запитую якось – слухай, виплата якась додаткова прийшла за минулий місяць, разом з пенсією, невелика це сума, правда, але все ж таки, тобі теж якесь нарахування прийшло в цьому ж місяці? – розповідає про свою приятельку пенсіонерка Оксана. – А вона так байдуже подивилася на неї – я за цими невеличкими виплатами, каже, навіть і не стежу ніколи, для мене це якісь копійки. Пенсія моя накопичується на моєму рахунку вже давно, а вона взагалі не знає, що там і скільки, уявляєш? І не заглядає туди роками. Її дочка забезпечує її одна від і до. Це ж треба таке щастя мати.

Леся вже давно працює в великій юридичній компанії і, судячи з того, як зараз складається в них життя, отримує чималу зарплату. У неї своя невелика окрема квартира, новенький автомобіль, недешевий одяг вона купує останнім часом і взуття, а про те, як вона харчується, і говорити немає чого.

Мати виховувала свою доньку Лесю одна, виростила, дала хорошу освіту – і тепер молода жінка цінний фахівець, її на хороші фірми беруть відразу, для неї легко знайти хорошу роботу, як тільки побачать, який вона незамінний фахівець. Роботу свою Леся обожнює, займається нею натхненно. Повернутися зі своєї роботи за північ для неї – звичайна справа. Вона постійно говорить, що за таку хорошу зарплату вона готова натхненно працювати хоч цілодобово.

– Тільки ось ні дітей, ні чоловіка немає і не було! – невесело згадує Оксана. – Я у своєї подруги Світлани запитую – ну хоч збирається твоя Леся заміж виходити? А вона так спокійно відповідає – ні, каже, у неї нікого, їй цього не потрібно. Вона і так щаслива, живе добре і так. І дітей вона теж, мовляв, не хоче, з дітьми зараз одні турботи лише у наш час, як не одне то інше. Живе одна, вільна, куди захотіла – туди поїхала, що захотіла – купила, сама собі вільна людина. Матері своїй допомагає необмежено, ні з ким не погоджує нічого, загалом життя добре у неї.

Матір свою Леся дійсно забезпечує від і до. Відремонтувала їй квартиру, відразу купила туди нові меблі недешеві, хорошу сучасну техніку. Систематично купує їй дорогі та якісні продукти, возить її по платним фахівцям, а не в звичайну поліклініку, одягає-взуває, платить жінці, яка приходить раз на тиждень робити прибирання в квартирі, і просто дає гроші мамі своїй для хорошого життя.

– Минулої зими була Світлана в стаціонарі довго, в приватній клініці, хоча там нічого такого не було, цілком можна було почекати. Я Світлані про це говорила. Навіщо ви, кажу, такі гроші даремно витрачаєте, пошкодуй свою доньку. Але мене, звичайно, ніхто і слухати не став. Окрему палату для своєї матері з телевізором дочка оплатила, все по вищому класу. А через пару місяців ще і в дуже хороший та дорогий санаторій матір відправила, он як.

Подруга Оксани Світлана живе як сир в маслі останні роки, в красі та цілковитому достатку, варто тільки виникнути найменшій проблемі – дочка тут же дістає гаманець і все вирішує за свою маму.

– Тільки я їй не заздрю! – зізнається Оксана. – Недобре це якось, Леся – молода жінка не живе своїм життям, а тільки те й робить, що бігає навколо своєї мами, все робить для неї, як для дитини малої, хоча вона вже й не така стара. То в поліклініку її везе, то в магазин, то черговий якийсь ремонт в маминій квартирі робить.

Світлана постійно усім стверджує, що нічого не просить у дочки – Леся сама проявляє в усьому ініціативу. Оплачує, замовляє, домовляється, везе.

– Але Світлана сама ж і не відмовляється ні від чого! – знизує плечима Оксана. – А могла б. Я такого не розумію, чесно. Нехай би донька жила своїм життям! Добре заробляє – ну і добре, от і витрачала б на себе. Зайвих грошей не буває, а тим паче зараз, у такий непростий для всіх час і проблеми в країні. Сіла на шию до дочки і спокійно собі так живе, навіть ні про що не думає зовсім.

Оксані, щиро кажучи, по-людськи шкода Лесю, так і залишиться одна. А хто про неї подбає на старості років, коли вона вже не зможе заробляти сама так багато грошей? У самої Оксани донька, однолітка лесі, вже давно заміж вийшла, минулого року порадувала її маленькою гарненькою внучкою. Тому Лесю її шкода щиро по-людськи, бо мати, виходить, її не пошкодує, адже думає тільки про себе.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page