fbpx

Леся вже давно зауважила, що з кожним роком літо проходить все швидше – отак чекаєш його цілий рік, а воно минає, як один день

Найбільше Леся не любила останній день літа. Цей день десять років назад забрав у неї найріднішу людину – її тата. Вaжке зaxворювання, яке тривало майже рік, закінчилося тим, що залишилася дівчина сама-самісінька у цьому світі. Мама давно їх залишила, коли Леся вчилася ще в школі. Поїхала на заробітки в Італію, і там і залишилася.

Приїхала через два роки, попросила рoзлучення. Приїхала не одна, з Джовані, італійцем, років на 20 старшим від неї. Це зовсім не розчарувало дівчину, адже вона ніколи не відчувала від мами материнської любові, так вже вийшло. А от батька було дуже шкoда.

Мама, отримавши рoзлучення, повернулася назад в Італію, влаштовувати своє особисте щастя. Це для неї завжди було найважливішим у житті. А батько, змирившись із долею, доглядав свою Лесю, як найкоштовнішу перлинку.

Дівчина виросла на славу, стала такою красунею, що очей не відвести. Закінчивши навчання, пішла працювати, бо вважала своїм обов’язком допомагати татові. І хоч залицяльників у дівчини було багато, чоловіка для душі вона так і не знайшла.

Все сталося неочікувано, батько захворів. Тоді, вперше за 12 років, Леся наважилася зателефонувати мамі в Італію, просила гроші для лiкування батька, але мама відмовила.

Його не стало, коли Лесі ледь виповнилося 25.

Не зчулася, як пролетіло ще 5 років.

Вона постійно згадувала його, найтеплішими спогадами були вечори, коли він розповідав їй безліч цікавих історій з свого життя. Леся намагалася всіляко підтримувати свого тата, а в голові крутилася лише одна думка: «Пробач, рідненький, що не можу тобі нічим допомогти».

Тато прожив ще майже рік. Бачив, як крутиться його донечка, щоб вpятувати, та добре все розумів. Одного вечора за такою теплою душевною розмовою, батько пильно подивився на свою дівчинку і сказав:

– Я завжди буду молитися за тебе, донечко – чи тут, на землі, чи там, на небі. Ти завжди відчуватимеш мою підтримку, обіцяю.

І знову останній день літа. П’ята річниця, як батька немає. Купила квіти, поїхала туди, де можна було розповісти батькові про всі свої переживання.

Якось Лесі наснився батько. Сказав кілька слів: «Мені тут дуже добре, дякую тобі, дитинко, а про свою обіцянку я пам’ятаю».

Про сон згадала лише тоді, коли ввечері прочитала повідомлення: «Привіт. Як поживаєш? Я в місті, давай сходимо кудись. Іван».

Він міг і не підписувати, Леся сеpцем здогадалася, що це був він. Іван був їхнім сусідом, дружили з дитинства. Але потім з батьками він виїхав в Америку. Про нього дівчина нічого не чула довгих 15 років. День уже добігав до кінця, проте Леся погодилася вийти до хлопця. Коли вибігала з квартири, мимобіжно глянула на календар і спіймала себе на думці, що сьогодні – останній день літа, а завтра уже осінь.

Ця осінь виявилася найкращою у житті Лесі, бо подарувала їй другу найріднішу людину на землі – її Івана. Проте хлопцеві потрібно було повертатися в Америку. Та тепер дівчина не почувала себе самотньою, вони щодня спілкувалися з Іваном у соцмережах, і це не зважаючи на велику різницю у часі.

В одній з розмов дуже серйозно сказав, що приїде влітку, готуйся до весілля. Як сказав, так і зробив. Дівчина не чулася від щастя, шкoдувала тільки, що до цього дня не дочекався її татусь.

Весілля, як такого, не було – наречені розписалися і взяли шлюб. На наступний день щасливе подружжя пішло до батька на місце його спочинку, щоб подякувати йому.

– Я знаю, що це був ти.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page