До мрії мати свій власний будинок Леся з чоловіком йшли довго. І ось Леся нарешті перебралася в нову хату, яку вони з Михайлом будували майже 10 років. Все вийшло саме так, як Леся мріяла – два поверхи, велика веранда, дві спальні і простора кухня. Будівництвом займалася сама Леся, всі матеріали вибирала на свій смак, щоб все вийшло до ладу. Добре, що Михайло з заробітків гроші висилає, і нічого не питає, от Леся і керувала чоловіковими грошима.
Побралися вони 12 років тому, обоє з бідних сімей, але Лесі так вбого жити зовсім не хотілося, як і не хотілося працювати. То ж вона вирішила, що заробляти гроші має чоловік – сама для Михайла знайшла бригаду, яка працювала в Польщі на будові, зібрала чоловіка і сказала, що поки хату не побудують, доти він там буде працювати.
Приїжджав Михайло додому двічі на рік – зимою на свята і влітку, на свій день народження. Леся все повторювала, що нема чого гроші проїжджати, нехай краще сидить в Польщі і заробляє. Одного разу Анна, рідна сестра Лесі, сказала тій, що так не можна з рідним чоловіком, мовляв, він теж відпочити хоче, та й з донечкою побачитися.
Лесю слова сестри дуже зачепили, вона відразу відповіла, щоб та не втручалася, бо це не її справа. Не хоче Леся так жити, як Анна – від зарплати до зарплати і в старій хаті.
– Якщо не хочеш, – каже Анна, – то і сама йди і працюй.
– А у мене на це чоловік є, – в’їдливо відповіла Леся сестрі, на тому і розійшлися.
А два роки тому прийшла Анна до Лесі грошей позичити, бо так сталося, що чоловік захворів, то зараз є певні труднощі з фінансами, бувають дні, що навіть не мають за що хліба купити. У Лесі в цей час активно йшли ремонтні роботи в будинку, тому вона сестрі відмовила. – Нема у мене зайвих грошей, – сказала вона. – Так що вибачай, сестричко.
Відтоді сестри не спілкувалися. А цього року Леся вирішила перепросити сестру і запросити її до себе на входини. Вона не так хотіла примирення, як хотіла показати, який гарний будинок тепер у неї, мовляв, досягла усього, чого хотіла.
На новосілля гостей зібралася повна хата, Леся гостинно частувала їх смачними наїдками. Прийшла Анна з чоловіком, а також кілька сусідів, родичів і друзів. Усі нахвалювали будинок, хвалили Лесю, яка вона молодець – сама таке збудувала. Не забули і про Михайла, хвалили, що зміг стільки грошей заробити і все дружині присилав.
А потім гості почали питати Лесю, чому і сам Михайло не приїхав цього разу, адже входини, як не як, і без господаря…
– А він ще мав в Польщі якусь роботу, от і залишився, – байдуже відмахнулася Леся.
І тут в розпал свята задзвонив телефон господині. Вона підняла слухавку і відразу зблідла…
– Михайлику, що ти таке кажеш? Яка інша жінка? Як це ти йдеш від мене?
Гості все зрозуміли, тихо встали з-за столу і почали розходитися. Леся навіть не помітила цього… В голові у неї крутилися слова чоловіка: «Будинок я залишаю тобі і дитині. Мені він не потрібен, бо ця жінка любить мене просто так»…
Спеціально для ukrainians.today.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
