Було це так давно, ще тоді, коли звірі розмовляли людською мовою.
Дав Бог людям жито і пшеницю, щоб вони обробляли його та хліб мали. Але не такі були колоски пшениці і жита як зараз, а широколисті і по п’ять — шість колосків на стеблі.
Але люди не шанували цього Божого дару, оскільки хліба було вдосталь. Вони розкидали ці рослини, топтали їх та знищували.
Не зміг Бог терпіти такої нaрyгu над хлібом, та й відібрав у людей всю пшеницю і жито до останньої зернини.
Настали для людей важкі часи. Гoлoднi. Терплять, але не просять у Бога пробачення.
От зібралися коти та собаки і стали радитися. Шкода їм дуже людей, бо ж таки бідують. І вирішили коти та собаки іти до Бога, просити за людей, щоб Він повернув їм хліб. Пішли вони і стали слізно просити.
Читайте також: ЛЕГЕНДА ПРО ТЕ, ЯК ВИНИКЛИ ГРОШІ
Змилосердився Бог над бідними тваринками і дав їм пшеницю та жито. Але тепер стебло стало високе, тоненьке, з одним колоском та ще й колючим, щоб не змогли люди його використовувати не там де потрібно.
Ось, тому, той хліб, що ми зараз їмо, собачий і котячий. І потрібно їм завжди давати окраєць хліба.
