Цей цікавий випадок стався на початку цього літа в одному з обласних містечок. В той день в місцевому пoлoгoвому будинку відзначалася підвищена активність дітонародження, всі діти ніби змовилися і вирішили разом з’явитися на світло.
– Хороший грибний дощ, пройшов. – сміялась літня акушерка.
Ларису привезли в цей пoлoгoвий будинок взагалі випадково. Вони з чоловіком в той день їхали укласти контракт з одним з фермерських господарств. Причому Лариса була з чоловіком більше за компанію, хотіла повітрям сільським подихати – свіжим сіном, та медовими квітами. По дорозі в село у дівчини почалися пеpейми. Чоловік помітно розгубився і хотів було вести дружину за пропискою, але благаннями дружини привіз її в перший-ліпший пoлoговий будинок – один на кілька сіл і селищ. Ларису відразу відвезли в пoлoгову. Пoлoги були хоч і важкими, але стрімкими.
Малюк з’явився на світ вагою 3 кг, 48 см. Гарненький, темно-русявий з зеленими очима – симпатяга та й годі. Малюка, забрали як і личить в дитяче відділення для реабілітації та проведення повного обстеження.
Читайте також: ПРИЇХАЛА З-ЗА КОРДОНУ – НІБИ ПІДМІНИЛИ ЇЇ. МОВ НЕСАМОВИТА ВEPЕЩАЛА. СУСІДИ ДУМАЛИ, ЩО РОЗБАГАТІЛА АННА, АЛЕ НІХТО ПРАВДИ НЕ ЗНАВ
На наступний день мамам привезли погодувати малюків. Ларисі було якось не по собі, ніби не спокійно. Начебто і смокче, але якось не так, ніби й дивиться на неї, але теж якось не те. Лариса розгорнула маленького, щоб підглядати заповітне родимку на коліні. Справа в тому, що у них в роду у всіх на коліні стоїть “мітка”. У Кирилчика (так назвала сина Лариса) теж була така родимка. Але якого було Ларисин здивування, коли розмотавши малюка, вона її у малюка не побачила. У неї немов камінь з душі впав, їй не здалося, це дійсно не її син.
Лариса вийшла в коридор і ходила між палатами і в надії побачити свого малюка. Раптом з далекої палати пролунав плач. Та такий бас, прям як у її чоловіка. Вона кинулася туди. Пояснивши ситуацію, жінки розгорнули малюка і обидві ахнули. На колінці та сама родимка. Інша жінка занервувала, на обличчі було написано питання “а де ж мій син?”. Тоді Лариса запропонувала подивитися і другого малюка і як вони сміялися, коли виявили, що ПІБ на пробірках у них однакові. Мало того що прізвища схожі, так і ініціали ті ж. Тому дітей і переплутали. Дівчата ще довго сміялися. Потім навіть здружилися сім’ями, але суть не в цьому.
Уявіть, на скільки материнське серце відчуває своє чадо ?! І ніби як бирка красується твердими фактами у вигляді ПІБ, але немає ж, серце матері не обдуриш. А ще кажуть, всі маленькі діти схожі один на одного. Мамине серце не обманиш.
