fbpx
Життєві історії
Лариса Марії зовсім не сподобалася. Дівчина народилася і виросла в місті, нічого робити не вміє, та й не багата зовсім – і досі живуть з батьками в невеликій двокімнатній квартирі. Синові Марія відразу сказала, що не прийме Ларису за невістку. Іван все одно зробив по-своєму: повернулися з Ларисою в місто і просто розписалися. Не бажали вони пишних весіль, а просто хотіли бути разом. Марія йому цього не пробачила, майже рік грала в мовчанку – зовсім перестала спілкуватися з сином

Іван був єдиним сином у Марії, то ж як годиться, мати намагалася дати синові усе найкраще. Жили вони хоч і в селі, але не бідно. Іван добре вчився, то ж після школи вирушив в обласний центр поступати в університет. Марія з чоловіком не могла натішитися сином. І красивий, і розумний, і роботящий.

Навіть наречену йому таку ж знайшла, Оленку, дівчину з їхнього села. Не могла Марія дочекатися, коли син повернеться після навчання додому, вже планувала як весілля робитиме – на все село буде свято! А що, Оленка єдина донька голови сільради, то ж таке весілля буде, що люди запам’ятають надовго.

Коли Іван черговий раз приїхав до мами на канікули, почала Марія з ним розмову, мовляв, треба було б до Оленки старостів присилати. Тут Іван маму і здивував, сказав, що не збирається одружуватися з Оленкою, оскільки чужа вона йому. Та й є у нього вже наречена – його одногрупниця Лариса. Вони вже кілька місяців зустрічаються.

Марія не розмовляла з сином тиждень, не хотіла втрачати шансу породичатися з головою сільради. Але син настояв на своєму і Марія сказала, щоб той привіз Ларису в село, на оглядини, так би мовити.

Як і варто було очікувати, Лариса Марії зовсім не сподобалася. Дівчина народилася і виросла в місті, нічого робити не вміє, та й не багата зовсім – і досі живуть з батьками в невеликій двокімнатній квартирі.

Синові Марія відразу сказала, що не прийме Ларису за невістку. Іван все одно зробив по-своєму: повернулися з Ларисою в місто і просто розписалися. Не бажали вони пишних весіль, а просто хотіли бути разом. Марія йому цього не пробачила, майже рік грала в мовчанку – зовсім перестала спілкуватися з сином.

Лариса бачила, що не любить її свекруха, але і чоловіка їй було шкода. Тому сама запропонувала їхати до матері в село і миритися. Життя довге, а вони – рідні люди. Побачивши дітей на порозі, Марія розтанула, бо теж все добре обдумала, і зрозуміла, що вже нічого не вдієш – хоч і не подобається їй невістка, але треба приймати.

Відтоді їхні стосунки налагодилися, Лариса в село їздила з задоволенням, і разом з майбутньою свекрухою готувала страви, і по господарству поралася. Іван і Лариса залишалися у матері на кілька днів. І син став помічати скільки всього потрібно їй допомогти. А домашніх курочок майбутня невістка обробляла сама і ніколи ні в чому жінку не дорікнула, головне, що тепер у них все добре.

Просто Лариса любила Івана, і не хотіла, щоб він робив вибір між нею і матір’ю. А ще вона розуміла, що і у неї будуть діти. І найголовніше, батьки навчили її, що важливіше сім’ї – нічого немає. Навіть якщо в спілкуванні з матір’ю Івана щось було негладко, дівчині вдавалося обходити гострі кути. Свекруха так само підлаштувалася, і відносини у них чудові.

Все можливо, варто лише захотіти.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page