fbpx
Життєві історії
Квартиру я придбала сама, чоловік прийшов до мене без нічого. А тепер він ще й постійно приводить до нас свого сина від першого шлюбу. Я все розумію, але ми так не домовлялися

– Ми про це зовсім не говорили, – ображено каже Ірина, – рік зустрічалися, три роки разом живемо. А тут – сюрприз.

Ірина зі своїм чоловіком в офіційних стосунках не перебувають, їй 28 років, йому 31. Плани на майбутнє у пари, звичайно ж є, точніше – були. А чи будуть, Ірина не впевнена. А вся справа в тому, що у неї це перший досвід проживання з чоловіком, а Сергій був одружений.

– Ми познайомилися, коли він уже рік, як розлучився – продовжує Ірина, – до моменту нашого знайомства в колишній сім’ї у нього залишався чотирирічний син, зараз йому 8 років.

Я в подробиці не вдавалася, як і де вони жили, – каже Ірина, – коли ми починали зустрічатися, жив Сергій вже у своїх батьків. З сином зустрічався, гроші переводив.

У Іри є робота і невелика однокімнатна квартира. Не подарована кимось, а куплена самою дівчиною. Кредит за неї Ірина платить самостійно, продавати не планує, навіть, вступивши в законний шлюб.

– Це мій актив, – вважає вона, – з чоловіком, офіційним, наживемо спільну, якщо вже так вийде, що у нього свого житла, куди він міг би мене привести, не буде.

У Сергія житла немає. Він прийшов жити до Ірини. І з недавніх пір син Сергія Артем, буквально оселився в квартирці Ірини.

– Починалося все цілком невинно, – згадує дівчина, – форс-мажор, у колишньої дружини термінове відрядження, чоловік попросив, можна він залишиться у нас. Ну добре, думаю, нехай, не на вулиці ж дитину залишати.

Але випадки були непоодинокими. Справа в тому, що колишня теща Сергія сидіти з внуком не горить бажанням, вона досі не змирилася з тим, що пара розлучилася, та ще й з ініціативи дружини.

Тому, коли мама Артема почала активно займатися влаштуванням особистого життя, хлопчика почали залишати татові.

– А що, – каже Ірі подруга, – права рівні, обов’язки теж рівні. Так що – терпи, якщо ти вибрала чоловіка з минулим.

– Не хочу терпіти, – каже Іра, – між нами відразу існувала домовленість: його син від першого шлюбу не частина нашої з ним сім’ї, тим більше, що і сім’ї, як такої, немає. Житло моє, бюджет роздільний. Заради чого я повинна терпіти незручності?

Постійні, тому що одним ввечері справа не обмежилася.

– Це і твій син, – сказала Сергію колишня дружина, – твої вихідні. Ну або з мамою своєю домовляйся. Ти особисте життя влаштував? Мені теж треба.

– А мама Сергія теж не горить бажанням присвячувати вихідні онукові, – каже Іра, – у неї то похід в театр, то посиденьки з подругами, то будинок відпочинку, то дача.

– Сергій, – не витримала Ірина одного разу в п’ятницю ввечері, повернувшись з роботи і знову побачивши в передпокої кросівки Артема, – ми домовлялися, що я не перешкоджаю твоєму спілкуванню з сином, але ти не приводиш його сюди. Спілкуйтеся, гуляйте, скільки завгодно і коли завгодно. Але в свої вихідні я хочу відпочивати. Так, заважає, у мене квартира однокімнатна, якщо ти ще не помітив!

Сергій з сином пішли ночувати до його батьків, що на погляд Ірини цілком резонно.

– Його дитина, – почула вона на наступний день по телефону від мами Сергія, – це твоя тепер дитина, раз ви вирішили бути сім’єю і жити разом. Ти повинна полюбити хлопчика, а не виставляти його і не забороняти Сергію з ним приходити ночувати.

– Я повинна любити своїх дітей, – парирувала Ірина. – І те, що у мене стосунки з Сергієм, не робить мене мамою Артема. І ночувати приходити до мене будуть ті, кого я сама запрошу.

– Так-то воно так, – хитає головою подруга, – але все одно якось не дуже красиво. І хлопчика шкода, всім дорослим навколо не до нього. Ти повинна розуміти, що так ти Сергія тільки втратиш. Уяви, що це в тебе дитина і чоловік фиркає, що не хоче бачити її у себе в будинку?

– Розумію, – погоджується Ірина, – і так, хлопчик не винен. Але і я теж не винна. Я б слова не сказала, якби я прийшла жити на територію чоловіка, хоча, думаю, і тоді б озвучила свою позицію. Але ось так: на, люби хлопчика і він тепер буде жити в тебе – не хочу!

Іра вважає, що якщо чоловік влаштовує життя з жінкою, у якої є діти, то він не робить це наосліп: бачить, знає, віддає собі звіт, що тепер дитина буде частиною сім’ї. Але у неї ж зовсім інша історія…

Фото ілюстративне – freepik.

You cannot copy content of this page