fbpx
Життєві історії
Квартира, яку ми збираємося подарувати синові на весілля, майбутній невістці не сподобалася. Ми з сватами зустрілися обговорити майбутнє весілля, так сват мені каже, Ви, мовляв, не хваліться, що квартиру синові даруєте. Насправді Ви даруєте лише ключі. Ось так високо оцінили мої старання майбутні свати. Я вважаю, що так правильно – квартира їхня, нехай собі в ній роблять, що хочуть. Але формально по документах вона буде наша

У нас з чоловіком двоє дітей: син Максим і дочка Настя. Ми люди доволі забезпечені, не багатії, але маємо у власності три квартири, дві машини, дачу. Коли наш 25-річний син сказав, що буде одружуватися, ми з чоловіком відразу вирішили, що одну з наших квартир віддаємо молодятам.

Звичайно ж, діти дуже зраділи, але радість їх тривала лише до тих пір, поки вони не почули про те, що оформляти на них нерухомість ми не збираємося. Я вважаю, що так правильно – квартира їхня, нехай собі в ній роблять, що хочуть. Але формально по документах вона буде наша. Чому? Бо час такий – нікому не можна вірити.

Ми з сватами зустрілися обговорити майбутнє весілля, так сват мені каже, Ви, мовляв, не хваліться, що квартиру синові даруєте! Насправді Ви даруєте лише ключі. Ось так… Високо оцінили мої старання майбутні свати.

Приготування до весілля сина йдуть повним ходом. Ми вирішили не робити шикарне весілля, прийдуть тільки найближчі. Посидимо в кафе, відсвяткуємо, а на наступний день молоді відправляться у весільну подорож.

Я планувала в подарунок на весілля урочисто піднести синові ключі від новенької квартири. Квартира невелика, звичайно, але тим не менш недавно відремонтована і повністю готова до експлуатації, з новими меблями, технікою – заїжджай і живи.

Як на мене, подарунок просто королівський, про таке можна тільки мріяти. Юридично нерухомість оформлена на мене, і переоформляти нічого я поки не планую. На це є багато причин, одна з яких – моя невістка.

Якщо чесно, майбутня невістка мені подобається не дуже. Синові про це я не кажу відкрито – це його життя і його вибір. Конкретних претензій до дівчини у мене немає, вона приїжджа, знімає в столиці кімнату, працює, живе з подругою. І з одного боку, дорікати в цьому неправильно: головне, щоб людина була хороша. Але з іншого боку, мені тривожно. Мій син – завидний наречений: з хорошою освітою, роботою, кар’єрними перспективами, та й ми люди досить забезпечені.

Син не сумнівається, що наречена любить його, і ніякого матеріального підгрунтя в її почуття до нього немає. Але я, з висоти прожитих років, розумію, що дівчина отримує досить вигідну в її становищі партію.

До слова сказати, коли прийде час, дочці на весілля я теж подарую ключі від квартири, але як і у випадку з сином, нерухомість буде залишатися на мені. Потім, звичайно, все дітям дістанеться, але так я буду впевнена, що ніхто чужий на зароблене мною не буде претендувати. Обвести людину навколо пальця нічого не варто, я бачу це по синові. Попадеться хтось корисливий, і плакала квартирка, прибере до рук.

Десятки способів можна придумати вміючи. Запропонує, наприклад, продати і купити іншу, в іншому районі – а потім розлучиться і половину забере. А роздавати квартири невісткам і зятям я не збираюся.

Але замість того, щоб бути вдячною, до мене дійшли слухи, що майбутній невістці не подобається район, будинок, планування і, взагалі, квартира в цілому, дівчина, бачте, жити там не хоче.

А син не хоче йти на знімання і платити зайві гроші, коли є дах над головою. Можливо, квартира не ідеальна і маленька, але жити там можна!

Я так вважаю – ти зароби спочатку хоч на таку, потім виступай! А взагалі, все, що не робиться – на краще. Син у мене розумний, ось і нехай подивиться і зробить висновки – з ким він збирається одружуватися.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page