Живемо ми у двокімнатній квартирі, яка чоловікові дісталася від бабусі. Живемо вже чотири роки, у нас є син, півтора роки. І все б добре, але це не зовсім наша квартира, бо бабуся залишила її двом своїм онукам – чоловікові та його двоюрідному братові.
Поки Максим, так звуть мого двоюрідного дівера, навчався у школі, ми жили спокійно, нам тітка чоловіка дозволила навіть зайняти обидві кімнати. А потім, коли Максим став студентом, він з’явився на порозі ввечері, і сказав, щоб ми звільнили його кімнату.
У нас в той час якраз народився син. Відтоді, як Максим поселився в своїй кімнаті, у нас почалося веселе життя. Він міг заявитись серед ночі з другом, з дівчиною. Через це ми часто вночі не могли заснути, бо нам заважав шум.
– Ну Ви ж знали, що так буде! – знизала плечима свекруха.
– Знали, – кажу, – навіть гроші відкладаємо. Років 5 ще відкладатимемо, тому потрібно щось вирішувати швидше.
З Максимом ми ніяк не могли поділити побут. Він не турбував себе тим, щоб вимити передпокій, раковину на кухні, та й навіть посуд.
– Забери свій посуд у свою кімнату, – каже чоловік, – які проблеми?
– І холодильник, і унітаз, і ванну, і рушники зберігати в себе? Не тобі доводиться цим усім займатися. Ти прийшов, поїв, приляг на диван. А я прибираю за усіма, і мені це набридло!
– А я працюю на 2-х роботах, щоб утримати нашу сім’ю в декреті і грошей накопичити на окреме житло, – починає нервувати чоловік. – Живуть люди в гуртожитках і нічого. От і вважай, що у нас гуртожиток.
Я пропоную продати цю квартиру, але мій чоловік і його мама проти. Найголовніше, що тітка чоловіка, мати Максима, зовсім не проти, щоб він продав квартиру. Пропонувала викупити нам за ринковою вартістю.
– А синові я, поки працюю, – каже, – взяла б однокімнатну. Не вистачило б, я б іпотеку за нього платила. Але Марія проти, а псувати стосунки із рідною сестрою я не хочу. Вона в нас уперта, завжди була проти кредитів і боргів.
Не знаю, що і робити. Максим хоче розписуватися і привести наречену в нашу квартиру? Ну що це буде? Мені навіть уявляти не хочеться.
Я намагалася з чоловіком ще раз поговорити, що ти! Відповідь колишня: потерпимо, накопичимо, в борги влазити не буду!
–Ніяких кредитів! – підтримує його моя свекруха.
А прошу я лише продати квартиру, в якій ми зараз живемо. Мої батьки готові допомогти нам матеріально, вкластися, щоб ми змогли купити окреме житло. Правда, цього на цілу двокімнатну квартиру не вистачить, але решту можна взяти в кредит.
Та чоловік не хоче. Каже, що будемо жити всі разом, а самі тим часом, накопичуватимемо.
– Я краще черству скоринку хліба без солі їстиму, але ні копійки нікому не буду винна! Живіть і збирайте, що вас не влаштовує? І сина я так виховувала. Хочеш? Економ і збирай, а в кредити не вплутуйся, – повчає нас мама чоловіка.
Я дуже засмучена, ситуація мені зовсім не подобається, але як її вирішити, я не знаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
