Ми з чоловіком намагалися самі себе забезпечувати з самого початку – жили окремо, працювали, з часом взяли і квартиру, і машину в кредит. У нас все більш-менш виходило, правда, доводилося на всьому економити.
А три з половиною роки тому чоловік втратив роботу і у нас почалися фінансові проблеми. Я в декреті була, старшій дочці п’ять років. У нас іпотека і кредит на машину.
Віктор роботу шукав, але путнього нічого не траплялося. Відкладені гроші про запас скінчилися швидко. Мої декретні йшли на виплати за машину. А треба було ще платити ще кредит за квартиру, та й дітей годувати треба було, старшій за садок платити.
Чоловік через три місяці після звільнення роботу знайшов, але зарплата там була невелика. Подумав він тоді і вирішив до крайнього варіанту вдатися: переїхати до його матері, а квартиру нашу поки здавати. Свекруха жила з молодшим сином від другого шлюбу і його нареченою.
Квартира трикімнатна, 72 квадратних метри. Колись ця житлоплоща належала батькові мого чоловіка, але його рано не стало, потім мій чоловік і його мати успадкували по половині.
Свекруха вдруге вийшла заміж, народила ще одного сина. А коли мій чоловік одружився, вирішив спочатку не претендувати на квартиру, але зараз обставини змінилися і нам потрібно деякий час в ній пожити.
Подзвонив Віктор матері і сказав їй кімнату нам виділити, попередив що через кілька днів переїдемо.
В домі свекрухи нас прийняли дуже неприязно. Марина Сергіївна віддала нам найменшу кімнату, бо в одній вона живе, а в іншій – її молодший син з дружиною. Цей холод по відношенню до нас неможливо було не відчути, я навіть на кухню зайвий раз не можу піти. Хоча ми оплачуємо половину комуналки і купуємо продукти, господарями в цій квартирі ми себе не почуваємо.
Я намагалася лагідно і спокійно говорити з мамою мого чоловіка, але в список своїх улюбленців вона мене не внесе ніколи. Відразу видно, що свекруха більше любить молодшого сина, для нього їй нічого не шкода.
Мій чоловік і сам це бачить, але вдіяти нічого не може. Я йому натякнула, що він має право продати цю квартиру, забрати свою половину і тоді ми б точно розрахувалися з боргами. Але Віктор не наважиться таке зробити з рідними людьми – мамою і братом. А я б на його місці наважилася б.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
