Я вийшла заміж шість років тому. Тоді мені було всього 22 роки і я мало що розуміла в сімейному житті. Моя мама на той час була в Італії на заробітках. Вона прислала гроші нам на весілля, яке було у нас шикарним, а потім приїхала, і купила нам двокімнатну квартиру в новобудові.
Це і стало нашою головною сімейною помилкою. Квартира була придбана в шлюбі, тобто належала мені і чоловікові в рівних частках, хоча ні чоловік, ні його батьки жодної копійки туди не вклали. І ремонт, і меблі – все це було зроблено і куплено за гроші моєї мами. Я була така безпечна, бо була впевнена, що з Ігорем проживу все своє життя.
Невдовзі у нас народилося двоє дітей. Незважаючи на наявність двох маленьких дітей, я практично не була в декреті. Після першого декрету вийшла на роботу, коли дитині було 4 місяці, другий раз – коли молодшому виповнилося 2 місяці. Працювати я мусіла, так як мій чоловік ніяких грошей додому не приносив.
⠀
Ігор – безробітний, знаходиться в перманентному млявому пошуку «хорошого місця». Але такі місця, на його погляд, роздають тільки по блату, а працювати за 8 тисяч гривень він не хоче, каже «собі в збиток, на бензин більше витратиш».
Пробував зайнятися бізнесом, моя мама дала йому велику суму для розвитку, але бізнес не пішов, чоловік зазнав невдачі. З народження першої дитини і досі чоловік так і не працює. За мене і наших дітей він сильно не переживає, бачить, що і я заробляю, і мама моя допомагає.
Так, ми даємо собі раду, але в мене все частіше виникає питання – навіщо, взагалі, мені такий чоловік. Свекри такі ж, як і їхній син, все вигоди і користі у всьому шукають. Вони живуть за містом у власному будинку, тримають господарство, обробляють город, і жодного разу внукам нічого не передали. І це при тому, що їм добре відомо, що їхній синочок нас не забезпечує.
А нещодавно вони до нас приїхали і заявили, що якби моя мама купила нам машину, то Ігор швидко б знайшов собі роботу. Тут я вже не витримала і прямо їм сказала, що більше від моєї мами вони нічого не отримають і що я хочу розлучення.
Свекруха лише посміхнулася і натякнула мені, що в такому випадку вони будуть судитися зі мною через квартиру. Я знала, що від цієї сімейки можна чекати чого завгодно, але такого, зізнаюся, я не очікувала.
Я твердо вирішила, що буду розлучатися, мама мене підтримала, бо бачила, що за всі ці роки ніякої допомоги від чоловіка немає. Заспокоює мене, щоб я не хвилювалася про квартиру, а думала про себе. А я ніяк не можу змиритися з тим, що чоловік, який все життя звик ледарювати, зазіхнув на майно, на яке він немає ніякого морального права. В кінці кінців, у нас діти ростуть.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
