Я завжди вважала, що родинні стосунки цінніші за будь-які гроші, але, виходить, що я помилялася.
Просити щось у брата я б не наважилася, і ніколи це не робила, та зараз склалася така ситуація, що я іншого виходу просто не мала.
Мій рідний брат – доволі багатий і успішний. Вони з дружиною 3 роки тому купили чотирикімнатну квартиру в центрі міста. А свою стару, двокімнатну, вони здають в оренду.
Їхній єдиний син живе в Австрії, він поїхав туди вчитися, і там і залишився. Я впевнена, що додому він поки-що повертатися не збирається.
Ми з чоловіком живемо значно бідніше, в двокімнатній квартирі. Маємо двох доньок.
І ось, старша моя дочка заміж виходить, їм з чоловіком жити ніде – ні у мене, ні у сватів місця немає.
Юля моя лише університет закінчила, роботу шукає. А зять працює, але отримує не настільки багато, щоб могти собі дозволити піти на оренду.
От і вирішила я, як то кажуть, “зняти капелюха перед своїм братом”, і просити у нього допомоги.
Ми з ним рідко зустрічаємося, хіба що десь у родичів на сімейних святах, а один до одного просто так ми в гості не ходим.
Купила я за останні гроші цукерки і каву, і пішла я до свого брата. Юрія вдома не було, відчинила мені невістка.
Вона не дуже була рада моїй появі, але все ж, запросила пройти на кухню, зробила каву.
Я пояснила коротко, за чим прийшла:
– Ларисо, – кажу. – Донька моя з зятем не мають де жити, а у вас квартира є. Може, ви б впустили туди молодят на певний час, поки ті на ноги не стануть? Ми б вам платили по-родинному за комунальні послуги лише, бо зараз ситуація складна, більше не потягнемо.
Невістка дивилася на мене широченними очима:
– Зрозумій мене правильно, Любо, гроші в родинні стосунки вписувати не можна. Тому ми краще квартиру і надалі чужим людям здаватимемо.
Я допивала свою каву, аж тут брат прийшов. Щиро сподіваючись, що хоч він мене зрозуміє, я стала розповідати ще й і йому, за чим прийшла.
Та, на мій превеликий подив, брат підтримав свою дружину, і сказав, що не може віддати нам свою квартиру, так і сказав, що йому це не вигідно.
Їла я свої цукерки, і так мені прикро було! Брат наскільки багатий, що його ті 3-4 тисячі гривень за оренду не загріють. То чому ж він не хоче рідній сестрі допомогти?
До речі, у них на столі стояли канапки з ікрою, але мені не запропонували пригоститися, хоча я ікру вже сто років не їла.
Поверталася я додому плачучи, і дуже шкодуючи, що взагалі, пішла щось просити у свого жадібного брата. Для нього гроші важливіші, ніж родина!
Юра вже забув, як я, як старша сестра, колись з ним ділилася усім, останню цукерку свою завжди йому віддавала. Сподівалася, що коли він виросте, я завжди зможу на нього покластися, а він відмовив мені у такій дрібниці.
Думаю, що після цього нема у мене брата.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.