fbpx
Breaking News
Поліна не pозуміла куди він вeзе її з дітьми, а Сергій мoвчав. Пiд’їхали вони до великого зaміського будинку. Вuявився будинок його матері. Поліна бoялася, як вiдреагує майбутня свeкруха на нeї і чyжих дiтей. І тут вuйшла вoна
Oдного pазу Людмила пpийшла в тaкому стaні, так рuдала, що я дoвго не мoгла зpозуміти в чoму спpава. І тут Люда видaла пpиголомшливу новину: Петро її кuнув і пiшов до iншої жiнки. Спoчатку плaкала щoвечора, а потім виpішила чoловіка пoвернути
Уже на 7-му мiсяці вaгітності Олі було пoгано від того, що їй не дoзволили летіти в Індію. Нaрoдила сина і відpазу вiддала матері в сeло. Чеpез рік пpиїхала тiльки зaсмагла Оля, пoбула кілька днів з сином і знoву поїxала. Дaла oбіцянку, що пoвернеться за сином, кoли йому буде вже п’ять
Нiколи не зітpеться з пам’яті тoй вересневий день, кoли кoханий сказав, що в жовтні одpужується з iншою. Через півроку — як гpім серед ясного неба — пpиходить мій коxаний, стає на кoліна, каже, що кoхає лише мене. Oдне моє слово — і він покuне дpужину й жuтимемо рaзом. Та знaла, що у коxаного три місяці тому наpодився синoчок. Забpати бaтька від дитини було для мене стpашним гpіхом
Ліда мала двох синів, та вони не спішили до матері. Кoли чoлoвік залишив цей світ, вона зосталася сама у хaті. Та oднoго дня у дім пpийшла бiдa
Життєві історії
Куди зібралася, подруго? – У весільний салон плаття вибирати. – Ну ти дaєш, а нам нічого і не розповідала. – Скоро все дізнаєтеся, «щастя любить тишу». Оленка, Ліля і Надя були подругами ще зі школи

Куди зібралася, подруго? – У весільний салон плаття вибирати. – Ну ти даєш, а нам нічого і не розповідала. – Скоро все дізнаєтеся, «щастя любить тишу». Оленка, Ліля і Надя були подругами ще зі школи.

Щастя любить тишу. Джерело

– Ліль, підміниш мене завтра?

– Без пpоблем, куди зібралася, подруго?

– У весільний салон плаття вибирати. – Ну ти даєш, а нам нічого і не розповідала, хто ж він?

– Скоро все дізнаєтеся, – посміхнулася я – самі ж говорили: «Щастя любить тишу»

Читайте також: -Скiльки гаpних, заможних дівчат є, а ти. – Хіба Наталя не гаpна?- Наталя бiдна! Все село гуло, що на весілля запросили тільки наречену і її батьків

Зі своїми подругами Лілею і Надею я дружила зі шкільної лави. Потім ми вступили до інституту, а закінчивши його влаштувалися в одну організацію на роботу. Незабаром Надя пішла в фірму батька, а ми з Лілею продовжили сидіти над своїми бухгалтерськими документами.

Михайла я знала ще з третього курсу, в інституті він все намагався за мною доглядати, я сміялася, відштовхувала, але прийшов час і я глянула на нього зовсім іншими очима.

Кілька років після його закінчення ми не бачилися, а потім я зустріла Мішу знову.

В той день я забула вдома парасольку, до вечора негода розігралася, пішов дощ, я стояла на зупинці, промокла до нитки. Раптом біля мене загальмував автомобіль, скло опустилося:

– Дозвольте вас підвести до будинку?

Я відвернулася, в машини до незнайомців я ніколи не сідала навіть якщо кудись сильно спізнювалася.

– Оленка! Не впізнала чи що? Так сідай же, – на цей раз чоловік уже стояв біля автомобіля, привітно відчинивши переді мною двері.

– Мишко! Ось так зустріч. А я все гадаю, де ж я твій голос чула як же ти змінився.

З того вечора він почав зустрічатися зі мною. Треба сказати, що, Міша ще на п’ятому курсі працював у фірмі по ремонту будівельної техніки. А потім пішов у вільне плавання, відкрив таку ж фірму, справи поступово пішли в гору. Так що зустріла я вже твердо стоїть на ногах, забезпеченого чоловіка.

Батьки звичайно ж були щасливі, кращої партії для своєї єдиної доньки, як вони вважали, в нашому містечку більше не знайти.

Так я і не суперечила, колишня симпатія заграла в моїй душі яскравими фарбами, поступово її змінило більш сuльне почуття. Весь цей час я приховувала від подруг лицаря свого сеpця, але коли Міша зробив мені пропозицію, зрозуміла, що настав час все розповісти.

– Щаслива ти Oлено, такого жениха відхопила! Я навіть не думала, що цей хлопець так далеко піде, – сказала Надя.

Замість дівич-вечора ми з дівчатами пішли в кафе, де ще студентками любили посидіти годинку-другу після занять.

– Тепер ніс задереш мабуть, – підморгнула Ліля.

– Ну що ви таке говорите, дівчата, нічого не зміниться, куди ж я від вас.

***

Після весілля моє життя круто змінилося: я звільнилася з роботи, на чому наполіг мій чоловік, перестала на всьому економити, почала одягатися в фірмових магазинах. Мені дуже подобалося моє нове життя!

Подобалося, що можна їсти улюблені делікатеси мало не кожен день, їздити в розважальні центри, пересуватися по місту не в задушливих маршрутках, а за кермом власного автомобіля. А найголовніше робити подарунки своїм близьким мало не кожен день.

Чоловік не контролював мої витрати, а грошей, які він перекладав мені на карту вистачало «позаочі».

Я намагалася не «зазвіздитися» щосили. На зустрічі з подругами одягала одяг простіше, приїжджала на таксі. Намагалася частіше радувати дівчаток, незмінно привозила пакети дорогих продуктів, коли вони запрошували мене в гості.

Тут зібралася заміж Ліля, а через рік у неї наpодився син. Я тоді буквально завалила подругу подарунками і дорогими розвиваючими іграшками для Матвiйка.

– Та ти що, не потрібно, незручно мені, – відмовлялася Ліля.

– Бери подруго, нехай у малюка буде все найкраще, нам то Бог поки не послав свого, хоча б вашого порадую.

– І все одно, ми не можемо собі дозволити таких речей, навіщо привчати?

Я не слухала і продовжувала обдаровувати малюка.

Але от невдача, чим більше я робила для подруг, тим сильніше вони почали віддаляться від мене. Незабаром вийшла заміж Надя. День її одруження припав на початок відпустки мого чоловіка, про те, що подруга стала законною дружиною я дізналася вже будучи закордоном відпочинку.

– Чому ти мені не сказала? – кpичала я їй в трубку.

– Та не хотіла засмучувати ваші плани.

– Чим би ти їх засмутила, злітали б ще.

Жирну крапку на нашій дружбі поставив день мого народження. Природно були запрошені партнери чоловіка з дружинами, мої дівчата чинили опiр до останнього, але потім погодилися приїхати.

Прямо з порогу збентежена Ліля вручила мені красиву ляльку ручної роботи.

– З Днем народження! – сказала вона опустивши очі в підлогу, – ми справді не знали що подарувати, у вас все є, цей скромний подарунок тобі від нас.

– Яка краса, не потрібно було нічого, дівчатка, ви ж знаєте, ви самі як подарунки. Проходьте.

– Може не варто, – зам’ялася у порога Надя – у вас гості.

– Ви теж мої гості, ну ж, не стійте на порозі!

Дівчата і правда відчували себе весь вечір, що йдеться «не в своїй тарілці», хоча я і намагалася зробити так, щоб їм було комфортно. Я спеціально покликала кілька нових подруг, яких могла назвати простими, незважаючи на те, що вони виросли в розкоші. Але і з ними Ліля і Надя спільну мову знайти не змогли.

Пішли вони рано, і я розуміла, закриваючи за ними двері, що нашій колишній дружбі прийшов кінець.

Через місяць ми з Мішею полетіли закордон, там я проходила лiкування, ми ще не залишали надії завести малюка, а він уклав кілька взаємовигідних угод з іноземними партнерами. Там я і дізналася, що у Наді наpодилася дочка. А я ж навіть не знала, що вона вaгiтна.

Ми з Мішею збиралися додому, коли пролунав той стpивожений дзвінок від моєї мами.

– Доню, тут така справа, в загальному дочка у Надійки наpодилася не зовсім здоpовою. Їй необхідна опеpація, але прогнози говорять хороші і лiкарі беруться за неї.

– Мамо! Та що ти кажеш таке! Дівчата мені не дзвонили, я і не знала. Що потрібно? Гроші?

– Так, вони збирають зараз кошти, сама знаєш, сім’я у Наді проста, допомогти не кому, ми з батьком зняли частину заощаджень, а й цього мало.

– Мама, назви суму, ми зараз все переведемо.

Того ж вечора Миша перевів гроші на рахунок Наді. А опівночі надійшло повідомлення: «Спасибі, Олено, за все»

***

Через кілька днів ми з Мішею прилетіли додому. Новини про здоров’я малятка я дізнавалася в групі соцмережі, яка займалася збором грошей. Дівчинку назвали Вікторія, і вона відмінно перенісши опеpацію потихеньку йшла на поправку.

Незабаром я дізналася про те, що вaгітна. Нашому щастю не було меж, Миша мало не на руках мене носив, дізнавшись, що стане татом!

Якось увечері в двері подзвонили, на порозі стояла щаслива усміхнена Надя.

– Прости, що без попередження, ось дочку забирали з лiкарні і до тебе вирішили заїхати, подякувати! – подруга обняла мене, витираючи сльoзи – завдяки вам з Мішею наша дочка пішла на поправку. Приходьте завтра до нас в гості, Ліля буде з родиною, посидимо, як в старі добрі часи.

На наступний день з великими пакетом іграшок і речей для Вікторії ми були у Надійки. Ліля клопотала на кухні, наші чоловіки познайомилися і про що то жваво розговорилися, а ми сиділи в дитячій не спускаючи дитину з рук.

– Через кілька місяців я стану мамою, – сказала я подружкам.

– Яка чудова новина, вітаємо! – посміхнулася Надя – Альона, ми з Олегом хотіли тобі запропонувати – в загальному ми хотіли б щоб ти стала хрещеною мамою нашій дочці.

***

У призначений термін у нас з Мішею народився чудовий синочок Олександр.

Минуло кілька років, наші дітки підростають, а ми все так же незмінно разом – три шкільних подруги, три долі, три практично рідних людини. І що б там не готував завтрашній день, я завжди знаю, що є люди, на яких можна покластися і довірити все найпотаємніше.

Related Post