Кcенія Петрівна дивилася на свого дорослого сина і думала, яка дружина у нього буде. Її син Костя виріс і справді дуже достойним чоловіком.
Високий спортивний блондин, та ще й дуже розумний. Ще в школі захопився програмуванням, з комп’ютером на «ти». З 15 років має свої гроші, захоплення приносило свій дохід. Джерело
А по закінченню школи став розвивати свій бізнес, паралельно навчався. До двадцяти семи років став завидним нареченим з квартирою, машиною і солідним доходом. Багато в Кості і просто хороших людських якостей, він хороший друг, чуйний, не жадібний.
На думку Ксенії Петрівни, ідеальний син. Мамі все привезе, відпочинок і лiкування оплатить, таксі викличе, два рази на день подзвонить. Жінка не могла натішитися.
Вона мріяла, що її Костик одружиться на тендітній юній дівчинці, яка буде любити її сина і його маму.
Ксенія Петрівна розповість невістці історію їх сім’ї у всіх подробицях і передасть їй родинну обручку, яка їй самій дісталася від свекрухи. Костик з молодою дружиною будуть приїжджати до неї щонеділі о гості, і вона передасть невістці рецепти фірмових страв і навчить їх готувати. Адже Костик так любить смачну домашню їжу.
Вони обговорюватимуть книги за обідом і ходити на виставки разом.
А потім народяться онуки, милі красиві діти схожі на її сина. Вони будуть такі ж виховані і добрі, як її Костик. Діти будуть приїжджати на вихідні до бабусі в гості, і Ксенія Петрівна буде читати їм на ніч казки.
В одну мить солодкі мрії жінки pозбилися. Син подзвонив і сказав: «Мамо, я одружуся». Як? На кому? Коли? Обіцяв при зустрічі все розповісти.
Ксенія Петрівна готує святкову вечерю і вся спереживался від очікування зустрічі з нареченою сина: хто вона, з якої родини, скільки їй років, чи красива.
І ось вони приїхали. У квартиру заходить зріла, але красива жінка, явно старша за Костика. «Мамо, це моя Марина», – Ксенія Петрівна розгублено мовчить, немає тендітної дівчинки з її фантазій.
Пройшли в кімнату, стали вечеряти, жінка стала обережно розпитувати Марину. І, о гоpе, обраниця сина вже була заміжня і виховує п’ятирічну дочку. Ксенія Петрівна ледве стримувала себе.
З ранку наступного дня, вона вже надзвонювала синові, погpожувала, вмовляла, благала, волала до синівського обов’язку. Але все без толку. Син уперся, каже, що любить Марину, а минуле у всіх є, дата весілля призначена і днями він мамі завезе офіційне запрошення.
Ксенія Петрівна не здавалася, весь місяць вмовляла сина не одружуватися з Мариною, поки зовсім з ним не посваpилася.
На весілля вона не пішла, весь день від образи проревіла, дзвінки сина навмисне скидала. Син з дружиною до Ксенії Петрівни з ЗАГСУ заїхали, але жінка розмовляти не захотіла, сподіваючись зіпсувати свято. А Костя, переконавшись, що з мамою все в порядку поїхав до гостей в ресторан.
Костя так само оплачував її витрати, але як тільки розмова заходила про його неправильне одруження, то він припиняв розмову і прощався. Народився вже і внук, а жінка не здається.
Об’явилася стара інститутська подруга Кіри Петрівни, десять років не спілкувалися, а тут вона проїздом і напросилася в гості. Жінка поскаржилася подрузі на сина і невістку у всіх фарбах, розраховуючи на співчуття.
А подруга вислухала і каже: «Дуpа, ти Ксенія, набудували собі повітряних замків і хочеш сина туди поселити, а треба жити в реальному світі з реальними людьми, хочеш синові життя полaмати?», – і так далі і тому подібне, що не церемонячись в виразах.
Задумалася Ксенія Петрівна, приготувала всім подарунки, викликала таксі і поїхала миритися. Марина в будинок пустила, вийшла дочка гостей зустрічати: «Ти моя бабуся Ксеня? А ми тебе з братиком чекаємо, ти нам будеш казки читати?».
