– Давай обійдемося без допомоги твоїх батьків, – попросила я чоловіка, так ніби щось відчувала.
– Маринко, ну сама подумай – навіщо нам просити чужих людей і платити їм за це гроші, якщо у тата є причеп, і він все нам додому завезе.
Чоловік був настільки переконливим, що зрештою я погодилася, і в суботу ми вирішили усі зустрітися у нас на дачі.
Мова йшла про те, що нам потрібно було допомогти перевезти урожай з дачі додому. І чоловік вирішив, що його батьки нам зможуть в цьому допомогти.
Одружилися ми з Олегом 5 років тому. З його батьками у мене відразу не склалося. Вони мене “забракували”. Сказали, що він вартий кращої.
Мене це неабияк обурило, бо я молода, красива, з вищою освітою, працюю і сама на себе заробляю. До того ж, не без приданого – батьки мені квартиру однокімнатну купили. А від бабусі у спадок нам з чоловіком дача перейшла. То що зі мною не так, я так і не змогла второпати.
Та я вирішила, що не буду на цьому акцентувати свою увагу. Ми з Олегом живемо добре, а нам більше нічого і не треба.
Дачу ми відразу вирішили пускати в справу, хоч ніхто не вірив, що у нас з цього вийде щось путнє. Олег, виявляється, мріяв про такий вид відпочинку – після інтелектуальної роботи, трохи попрацювати фізично.
До справи ми обоє взялися з повною відповідальністю, тож в цьому році ми зібрали доволі непоганий урожай. 8 мішків картоплі, два мішки моркви, мішок буряків, два мішки капусти. Були також огірки з помідорами, але я ще влітку зробила консервації. Непоганий урожай і яблук ми зібрали – кілька ящиків.
Напрацювалися ми, звичайно, і грошей багато вклали, бо і насіння треба було купити, і добрива, і різне приладдя для городу – навіть не знаю, чи воно все нам окупиться. Але для нас важливий сам процес, і урожай, звісно, теж.
В суботу ми приїхали на дачу, погрузили все в причеп на машину свекра. Домовилися, що він все відвезе в наш гараж. Чоловік дав батькові ключі від нього.
Я влаштувала невеликий пікнік на свіжому повітрі – посмажили м’ясо і овочі, хотілося якось віддячити свекрам за те, що приїхали, бензин і час витратили. Чоловік навіть дав батькам за це мішок картоплі.
Посиділи ми трохи, все погрузили в машину, і я наполягла, щоб чоловік їхав з батьками, і там їм допоміг розвантажити все.
Але Олег захотів ще зі мною на дачі залишитися, ми посуд помили, все акуратно поскладали, бо ж готуємося вже до зими.
Краще б чоловік мене послухав і поїхав з своїми батьками. Бо коли ми ввечері повернулися додому і заїхали в гараж, то побачили, що він абсолютно пустий.
Ми кілька секунд стояли мовчки, бо не розуміли, що могло статися. Ну не могли нас так швидко обікрасти?
Кажу чоловікові – набирай батьків, питай що сталося, де урожай?
І яким же було моє здивування, коли свекор спокійним голосом повідомив, що урожай вони відвезли до себе в гараж. На його думку так буде зручніше і їм брати, і нам привозити, і брату чоловіка давати.
На цих словах в моїй голові нарешті склався пазл. Справа в рідному братові Олега. Свекри дуже шкодують свого молодшого сина, завжди йому одному допомагають.
У батьків Олега була одна спадкова квартира, так вони її молодшому сину віддали, бо йому потрібніше. І так в усьому. А тепер ще й наш урожай до себе притягли, щоб годувати молодшого синочка.
– Роби що хочеш, але щоб завтра весь урожай був у нашому гаражі, – попередила я свого чоловіка. – Я не збираюся годувати ще й твого брата. Він , як і твої батьки, жодного разу не приїхали і не допомогли нам щось зробити, то за що я маю тепер з ними ділитися?
– Бо ми – одна родина, і ви зобов’язані, – каже свекор.
– Ото ти жадібна! Картоплі за 20 гривень нам пошкодувала! – лає мене свекруха.
– Якщо по 20 – то підіть на ринок і купіть. Ми вам нічого не винні. Так що, будьте добрі, поверніть все, і консервацію також, – наполягала я на своєму.
Повернули свекри нам не все, і з важкою душею та твердим переконанням, що я жадібна.
Мені байдуже, я просто відстояла своє. Добре, що хоч чоловік мене в цій ситуації підтримав.
Але я досі не розумію – як свекри могли так вчинити? На що вони сподівалися?
Зараз наші стосунки зіпсувалися повністю, але може воно і на краще, бо я зрозуміла, що з такими людьми не хочу мати жодних справ.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
