fbpx
Життєві історії
Кожної неділі сестра чоловіка з сім’єю приїжджали до нас в гості. Ми живемо в селі, тому по-родинному ділилися з ними усіма продуктами, які у нас були. Але коли нам знадобилася допомога, Світлана сказала за це заплатити

Я завжди думала, що у мене з сестрою мого чоловіка гарні стосунки. Відколи ми з Степаном одружилися, а це вже майже 20 років, з його рідною сестрою Світланою ми стали дуже добрими подругами.

Живемо ми з чоловіком в селі, у власному будинку, тримаємо господарку. А Світлана з родиною живуть в місті, в квартирі. У нас склалася традиція, кожної неділі сестра чоловіка з сім’єю приїжджають до нас на вареники. Ну це так символічно називається, бо взимку вареники, а влітку посиденьки з шашличком.

Звичайно, що завжди стіл накривали ми самі, у сестри чоловіка ніколи жодної копійки не брали. До того ж, поверталася від нас Світлана не з порожніми руками – що у нас самих було, тим ми з сестрою і ділилися. Молоко, яйця, сир, картопля, буряк, кабачки, морква, і навіть м’ясо – усе це ми давали їм безкоштовно, бо хто ж допоможе, як не родичі.

Був час коли мій Степан їздив на заробітки, тоді і грошей у нас було більше, то він все приїде з зарплатою, і відкладає хоч трохи для сестри. Я не забороняла йому це робити, навпаки, хотіла щоб мої син і дочка брали з них приклад і так само потім підтримували один одного.

Але тільки нещодавно я зрозуміла, що це була гра в одні ворота, бо крім доброго ставлення до нас від Світлани ми більше нічого не отримували.

Так склалося, що ще весною Світлана з дітьми виїхала за кордон в Польщу. Її чоловік ще до того був там вже кілька місяців, то ж він зустрів їх, і вони всі разом виїхали в Канаду, зараз це зробити не так вже й складно.

Я тішилася за них, адже сестра чоловіка завжди говорила, що має таку мрію. Моя донька зараз поступила в університет, і я не дуже хотіла, щоб вона жила в гуртожитку, тому подумала, що раз квартира сестри чоловіка зараз пустує, то дочка могла б там пожити. Тому я зателефонувала Світлані і попросила дозволу.

Вона мене здивувала тим, що погодилася не відразу, а сказала, що подумає. А на наступний день подзвонила і сказала, що можна, а також назвала суму, яку я їй маю платити щомісяця – п’ять тисяч гривень, плюс комунальні.

Сказати, що я була ошелешена такою “щедрою” пропозицією сестри чоловіка, це нічого не сказати. За такі гроші ми винаймемо квартиру і в чужих людей. До того ж, Світлана дуже швидко забула всю нашу допомогу, яку ми всі ці роки по-родинному надавали.

Я відмовилася, і дочка пішла жити в університетський гуртожиток. Тепер мене цікавить питання – Світлану так змінив новий світ, в який вона потрапила, чи вона завжди такою була, а ми просто не помічали цього.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page