Оксана вийшла заміж в 27 років, вже всі родичі почали хвилюватися, що дівчина може залишитися без чоловіка. Тому коли в її житті з’явився Анатолій, усі щиро зраділи. Хлопець справив на всіх гарне враження, тому Оксана вийшла за нього заміж. Невдовзі у них народилася донечка.
Заміж за Анатолія Оксана вийшла по любові, тому спочатку абсолютно не помічала його недоліків. Робота у нього була, але гроші там платили нерегулярно. Їй здавалося, що коли вони одружаться, все налагодиться. Сама вона працювала медсестрою в лікарні, отримувала небагато. Але на їжу і за квартплату грошей вистачало.
Намагалася добре піклуватися про чоловіка, допомагала йому з пошуком нової роботи. З розумінням ставилася навіть тоді, коли він від від зневіри хотів випити пивка. Адже ніяк людина не могла знайти справу до душі, де буде гідна зарплата.
Минуло 2 роки з моменту їхнього весілля, а ситуація так і не змінилася. Чоловік влаштовувався на роботу, але кожного разу робота виявлялася «не та» і через 2-3 тижні він звільнявся.
Коли на світ з’явилася дочка, Оксана перестала працювати, і поринула в материнство. Подруги допомогли з придбанням коляски і «спадщини» для малятка у вигляді пелюшок, сорочечок. Чоловік теж був радий появі малятка на світ, але і це не допомогло йому стати більш відповідальним.
На ті гроші, які Оксана отримувала в декреті, можна було купити тільки хліба і заплатити за комунальні платежі. Чоловік приносив гроші раз в 2-3 місяці, і то мізер – всього кілька тисяч. «Краще не згадувати цей час», – каже Оксана.
Коли дитині виповнилося 1,5 року, Оксана терміново вирішила влаштуватися на нову роботу. Не сидіти до 3-х років, хоча і хотілося дати більше любові і турботи донечці в цьому віці.
Доньку Оксана віддала в ясла і влаштувалася нянькою в дитячий садок. Там і поїсти можна і зарплата хоч трохи, але побільше.
А потім настав момент, коли чоловік зовсім засмутився і опустив руки. Вирішив, що краще взагалі не працювати, ніж принижуватися за ці копійки.
Любов «довготерпить». Оксана – дівчина віруюча і хотіла зберегти сім’ю, бо вважала гріхом кинути чоловіка у важкій для нього ситуації. Продовжувала піклуватися про Анатолія, заспокоювати його, говорити, що все налагодиться. Одним словом, підтримувала як могла.
Вранці вона йшла на роботу, залишала йому гроші на продукти і дрібні витрати. Іноді він їх навіть купував, коли вдавалося не розтринькати денний бюджет з друзями.
Наступних три роки Оксана героїчно рятувала свою сім’ю заради дитини. Намагалася встигнути все – і на роботі, і вдома, і з дитиною. Чоловіка, здається, все в цій ситуації влаштовувало, він і далі «шукав» роботу.
А потім Оксана не витримала. Прибігла одного разу додому з сумками, повними продуктів, а чоловік в цей час мирно спить на дивані, укрившись тепленьким пледом. Оксана нарешті побачила, що рятувати тут нічого і подала на розлучення.
Ось така історія, дорогий читачу. Ця сімейна ситуація, на жаль, не рідкість в нашій країні. На Ваш погляд, піклуватися про чоловіка, який не забезпечує сім’ю – це любов, довготерпіння чи нерозсудливість наших жінок?
Фото ілюстративне – mirtesen.