fbpx
Життєві історії
Кожні свята ми маємо святкувати з родичами чоловіка – або вони до нас, або ми до них. Новий рік, дні народження, та навіть на море ми не могли поїхати без них. А нещодавно чоловік вперше відмовив братові приїхати до його дружини на ювілей, тепер вони вважають мене винною у тому, що я хочу забрати чоловіка з родини

Мій чоловік на п’ятнадцять років старший за мене, разом ми вже одинадцять років. Я вийшла заміж в двадцять років, чоловікові тоді було тридцять п’ять, не сказати звичайно, що нерівний шлюб, але різниця у віці серйозна. Але в двадцять років якось не дуже цю різницю і видно, це вже зараз я розумію, що різниця таки є.

Ми б жили мирно, якби не родичі чоловіка. Причому це не свекруха зі свекром, а старший брат чоловіка з його дружиною. Звичайно взаємна неприязнь у нас виникла відразу ж після знайомства, а познайомилися ми вже на весіллі, так як сім’я брата чоловіка проживає в іншому місті, але для початку якось терпимо було, та й живемо не близько, я не надавала цьому сильного значення.

Їх бентежила наша різниця у віці, на весіллі вони відкрито висловлювалися, «що це ненадовго, через п’ять років розлучаться». Зі мною спілкувалися фамільярно, з якимсь сарказмом, навіть свекрусі було ніяково за їх поведінку. У чоловіка з братом завжди були не найкращі відносини, спілкувалися вони нечасто.

Через рік після весілля у нас народився син, і тут почалося. Брат чоловіка раптом захотів тіснішого спілкування. Кожні свята, або вони до нас, або ми до них. Новий рік, дні народження, та навіть на море ми не могли поїхати без них. А якщо мій чоловік відмовлявся, тут же починалося: «Зовсім ти, брате, забув про свою сім’ю, на місце дружину поставити не можеш».

І чоловік мій почувався винним, ніби зраджує родинні стосунки і умовляв мене поїхати до них, а я бачачи, як він розривається між мною і родиною, погоджувалася, думала чоловік зрозуміє з часом, що так не можна.

Потім погіршилося здоров’я у свекрухи, потрібно було їздити до неї в інше місто, допомагати. Ну тут я нічого не скажу, батьки – це святе. І поки вони живі потрібно їздити. Але не тут то було, брат чоловіка їздити часто не міг, через фінансове становище, але вимагав, щоб їздили ми, а потім ще йому звітували, як ми доглядаємо за свекрухою.

Загалом, через вісім років я озирнулася і зрозуміла, що за цей час ми жодного разу не з’їздили у відпустку, туди куди хотілося мені і дитині, ми жодного разу не зустріли Новий рік своєю сім’єю, без сім’ї його брата, ми зобов’язані підлаштовуватися під їх ювілеї та дні народження і їздити до них, тобто фактично я свою відпустку на літо повинна була розраховувати виходячи з того, що у дружини його брата день народження тринадцятого липня і ми обов’язково повинні бути, інакше буде пісенька про те, що мій чоловік проміняв рідного брата на спідницю і так далі.

Загалом набридло мені це все і я з чоловіком серйозно поговорила, що або він обрізає цю «братську» пуповину і ми живемо своєю сім’єю і проводимо свій час, як ми хочемо, або розлучення, я і так досить входила в його становище, а тепер вистачить, і ми з сином живі люди, зі своїми потребами і бажаннями.

Чоловік подумав, і вирішив, що розлучення не хоче і вперше братові відмовив приїхати до його дружини на ювілей, ми купили путівки вже. Що тут почалося на мою адресу, що я хочу чоловіка відлучити від його родини, що я ніхто, не рідна і звати мене ніяк, що він доб’ється нашого розлучення і відкриє чоловікові очі, на те яка я егоїстка.

Загалом чоловік брата поставив на місце, але не спілкуватися з ним не може, любить брата, та я й не прошу про це, але я спілкуватися з ними не хочу більше після такого, і тепер чоловік відвідує брата один, не так часто, як раніше, але як приїжджає звідти – постійно накручений, не знаю вже, що робити, начебто і відносини непогані, але рідня чоловіка дуже псує нам життя, боюся, що ще трохи і розлучення точно не уникнути, в загальному – я заплуталася.

Брат всій рідні чоловіка та й йому самому розповідає, хто я така насправді і як він помилився і кінця і краю цьому немає. Що робити в такій ситуації?

Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.

facebook