fbpx
Життєві історії
Коxаний втiк, дізнавшись про вaгiтність. Сусідка, побачивши мене з животом, сказала: “Як жити будеш? Ти ж сама сиpота.”. А потім я почала знаxодити гpоші в поштовій скриньці, а незнайомі люди приходили до мене додому і приносили одяг

Коxаний втiк, дізнавшись про вaгiтність. Сусідка, побачивши мене з животом, сказала: “Як жити будеш? Ти ж сама сиpота.”. А потім я почала знаxодити гpоші в поштовій скриньці, а незнайомі люди приходили до мене додому і приносили одяг.

З моїм хлопцем я жила приблизно рік. Коли я дізналася про свою вaгiтність, зраділа неймовірно! Це було найпрекраснішим моментом мого життя – я стану мамою! З надією на таку ж реакцію я розповіла про це моєму хлопцеві. Замість слів підтримки, щасливих палаючих очей, він пішов в кімнату. Джерело

На наступний день його вдома не виявилося. Коли я повернулася додому, не знайшла ні його, ні його речей. Втік! Подзвонила його батькам, ті вимагали дати їм спокій. Ще через день в поштовій скриньці на мене чекав конверт з невеликою запискою. У конверті були невеликі гроші, а записка свідчила: «На aбоpт!»

Відмовлятися від власної дитини я не мала наміру! Знала, що буде важко, але вбuти маленьку людину всередині я не збиралася! Тому я просто почала заробляти на життя.

Сусідка, побачивши мене з животом, сказала:

– Знала, що залишишся одна після такого співжиття. Як будеш про дитину піклуватися? Про себе подумай хоча б.

Читайте також: Якось біля під’їзду Сергія пеpестріла якась дивна жінка. Все виглядало, наче випадково: жінка пильно глянула на Сергія і прoрекла: нe одружуйся з Тетяною – лиxо тебе чекатиме, Світлана твоя доля. А не послухаєш – загuнеш. Коли Сергій вінчався в церкві з Світланою, Тетяна вилa від бoлю у власній квартирі

Від її слів мені легше не ставало. Я була сиpотою і працювала, щоб на своє життя накопичити. І ось дитина з’явиться незабаром. Я ображалася на Ніну Андріївну за її чесність. Але знала, що вона має рацію.

Але чудеса трапляються …

І перше чудо – це мій начальник. Він дозволив працювати понаднормово, тому що мені потрібні були гроші. Я користувалася цією добротою і працювала в повну силу.

Незабаром до мене додому приходили молоді матусі з дитячим одягом. Їх діти вже виросли від пелюшок, і цей одяг міг знадобитися мені. Багато хто прийшов з бажанням надати допомогу. Коли я запитала, звідки вони дізналися про те, що мені потрібна була допомога, вони сказали:

– Тітка Ніна розповіла, що ви потребуєте допомоги.

Це було неймовірно. Старенька, на яку я ображалася, допомагала мені потай. Коли я почула її ім’я, я поспішила до неї додому. Побачивши мене, вона здивувалася. Я її міцно обняла і подякувала за доброту.

Незабаром після цього кілька ній поспіль я знаходила в своїй поштовій скриньці невеликі гроші, яблука і груші. Про свого таємного героя я не знала нічого. Однак хотіла подякувати йому за такий зворушливий жест. Тому простежила.

Виявляється, моїм благодійником був наш двірник дядя Вітя. Він сам живе на крихітну зарплату і ось допомагав мені. Я розплакалася. Побігла до нього і обняла.

– Ну, навіщо ви так? Вам же теж потрібні гроші!

– Нічого, доню! Я вже старий – багато не їм. Гроші тобі потрібніші! Ви повинні добре харчуватися.

Ну як бути злою, коли навколо стільки добра?

Народився мій малюк. Бабуся Ніна погоджувалася сидіти з сином, поки я стирчала на роботі. Я працювала у дві зміни, заробляла гроші. Мені в вихованні дитини допоміг весь двір, всі сусіди і двірник дядя Вітя. Ці люди були моєю родиною. І я так вдячна їм за це!

Зараз синочкові вже 8 років. Нещодавно його бабуся з дідусем з’явилися. Вони просили пробачити їх і дозволити бачитись із онуком.

Все налагодилося, і ми щасливі. Правду кажуть: “Бог дає дітей, і Бог дає на дітей”.

You cannot copy content of this page
facebook