Ми з чоловіком розлучилися, я залишилася сама з двома нашими дітьми. Прожили ми у шлюбі 13 років, а потім мій чоловік знайшов собі іншу. Я просила його не йти з сім’ї, готова була все пробачити, але чоловік сказав, що це – справжнє кохання, втратити яке він не може.
В надії врятувати сім’ю, я поїхала в село до свекрухи, просила її, щоб вона втрутилася і вплинула на свого сина. Але мама мого чоловіка сказала, що не хоче втручатися в наші справи. Через це я на неї сильно образилася і після розлучення багато років з нею не спілкувалася і дітям заборонила.
Ми розлучилися, чоловік зразу одружився з тією жінкою, у них навіть ще спільна дитина народилася, а я з нашими двома дочками намагалася якось жити далі. А про те, щоб ще раз виходити заміж, я навіть і не думала.
Спочатку жила заради дітей, а потім так звикла жити одна, що вже змінювати нічого не хотілося.
Минуло багато років, дві мої дочки вийшли заміж, зараз я сама вже бабуся. Старша дочка живе у свого чоловіка, а молодша – разом зі мною. За всі ці роки їхній батько, мій колишній чоловік, крім офіційних аліментів, більше нічого нашим дітям не дав.
Коли мені зателефонувала колишня свекруха, я дуже здивувалася. Ми з нею не спілкувалися багато років, з часу нашого розлучення. Вона попросила мене з дочками прихати до неї в село.
Не знаю чому, але я погодилася. За ці роки свекруха дуже постаріла, до того ж, виглядала не найкращим чином. Треба сказати, що дочки мої були раді бачити її, як не крути, а це їхня рідна бабуся.
Свекруха приготувала нам чай, а далі взялася до справи. Вона сказала, що хоче скласти дарчу на свій будинок на двох своїх онучок, тобто на моїх дочок.
Я здивувалася, бо будинок у свекрухи великий, добротний, і у мого чоловіка в другому шлюбі є ще син. Мені було не зрозуміло, чому бабуся прийняла таке рішення.
З’ясувалося, що всі ці роки свекруха почувалася винною, бо колись сама переконала сина розлучитися зі мною, я їй не подобалася. Тому вона і не стала мені допомагати. Потім вона дуже швидко зрозуміла, що зробила помилку, а тепер хоче її виправити.
Першою моєю думкою було відмовитися від її пропозиції, адже мені від неї нічого не треба. Та потім я сказала, що подумаю. Дочки мої сказали, що вчинять так, як я вирішу. А я розгубилася і не знаю, чи приймати спадок від колишньої свекрухи. Чомусь мені не по собі від цієї ситуації.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
