fbpx
Життєві історії
Колишня невістка вирішила їхати за кордон на заробітки. Я її розумію, їй дітей піднімати треба. Мій син розлучився з нею і пішов до жінки з двома дітьми. Тепер проблема – з ким залишити дітей, якщо невістка поїде. Нова дружина сина сказала, що не прийме їх до себе, вони сподіваються, що з дітьми залишуся я, але ж у мене вік вже не той

– Син подзвонив, каже, мамо, я до тебе з проханням, треба з дітьми посидіти! – розповідає 60-річна Оксана Степанівна. – Я говорю, треба ж, як несподівано, з проханням, а я-то думала, ти просто так раптом вирішив зателефонувати, як здоров’я моє дізнатися… А він продовжує – Світлана знайшла сезонну роботу за кордоном, їде на два місяці.

Світлана – колишня дружина сина Оксани Степанівни, Юрія. Подружжя розлучилося два роки тому, з Світланою залишилося двоє дітей – дві дівчинки, яким зараз сім років і три роки.

Світлана Оксані Степанівні щиро подобається, вона дуже засмутилася, коли дізналася про розлучення. Спокійна, домашня, ввічлива жінка, і гарна мати. Для дітей готова все віддати. З дочками справлялася сама, хоча Оксана Степанівна весь час пропонувала допомогу.

– Оксано Степанівно, ви приходите просто так! – відповідала Світлана. – В гості. Поспілкуєтеся з онуками, а допомога мені й не потрібна…

Оксана Степанівна при нагоді завжди підставляла плече, Світлана була дуже вдячна.

– Телефонує мені сама, вітає зі святами, цікавиться моїми справами навіть після розлучення, хоча зараз я їй ніхто! – розповідає Оксана Степанівна. – Син і то не дзвонить особливо, а вона – будь ласка…

Деякий час Оксана Степанівна навіть думала, що син ще повернеться в сім’ю, але рік тому у нього з’явилася жінка – Марта, і стало зрозуміло, що розлучення з Світланою – це серйозно. У Марти теж дві доньки, трохи старші – десять і вісім років. Відносини закрутилися якось швидко, і вже місяців вісім Юрій і Марта живуть разом, її діти – з ними.

– Виходить, своїх кинув, чужих підібрав! – гірко зітхає Оксана Степанівна.

Живе новостворена сім’я в квартирі Марти. Жінка отримує на дітей невеликі аліменти, але приблизно таку ж суму платить на своїх дочок і Юрій. Бюджет у них спільний, все зароблене подружжя витрачають разом. Але Оксана Степанівна все одно не в захваті, що син «звалив на себе» аж двох чужих дітей – в той час, коли свої є.

Світлана з Юрієм продали квартиру, куплену в шлюбі, розплатилися з боргами, поділили гроші. Юрій платить на дочок аліменти. Зараз молодша дочка підросла, і Світлана почала шукати роботу. Варіантів, чесно кажучи, було небагато. Жінці потрібно вирішувати житлове питання – заробляти стільки, щоб вистачило на нову квартиру. Зараз вона з дітьми живе в квартирі далекого родича на пташиних правах, в будь-який час «халява» може закінчитися.

Тому всі варіанти вакансій для жінок «недалеко від дому» і «до обіду, щоб забирати самій дітей з садка» Світлані не підходять. Вона знайшла роботу за кордоном. Це дозволить за кілька років заробити на маленьку квартирку і якось встати на ноги. Ну так, робота важка і доведеться залишати дітей. Але не напружуючись, заробити на квартиру тут в будь-якому випадку не вийде.

А у дітей, між іншим, є батько.

Світлана зателефонувала колишньому і поставила його перед фактом – з початку наступного місяця я їду на заробітки, дочки будуть з тобою. Юрій шукає вихід, дзвонить матері, прилаштовує дітей.

– А я кажу – а я-то тут причому? – розповідає Оксана Степанівна. – Діти твої, бери їх собі, вирішуй питання. У тебе, врешті-решт, дружина є, нехай вона і сидить з твоїми дочками…

Брати на себе догляд за внуками Оксана Степанівна не хоче. Вона готова допомагати, може посидіти день або навіть тиждень. Може брати дітей з ранку до обіду, наприклад, або ввечері, або на вихідні. Але цілком і повністю сидіти з онуками по два місяці вона все ж не готова. Дівчата ще занадто маленькі, а Оксана Степанівна вже далеко не молода. Їй потрібно і в поліклініку сходити, і з подругами зустрітися.

Марта, природно, навіть чути не хоче про те, щоб перетворитися на час в безкоштовну няню для чоловікових дочок.

– Чужі діти мені в домі не потрібні! – заявила вона.

Юрій цілий день на роботі, і зрозуміло, що левова частка турбот впаде на неї. Марта працює віддалено, її власні діти вже великі, цілий день розважають себе самі, навіть якщо не в школі. Та й взагалі, такої розмови не було, коли вони з’їжджалися, що діти Юрія будуть жити з ними.

– Ні, як добре влаштувалася! – обурюється Оксана Степанівна. – Своїх дітей, значить, на нього повісила, а його – не потрібні? Але так справа не піде. Всі діти тепер твої, всі четверо. Ти знала, на що йшла! Або йди шукай собі бездітного. Якщо привела своїх дітей до чоловіка в сім’ю – зобов’язана доглядати і його дітей при потребі!

Сама ж Марта вважає, що нічого вона не зобов’язана, бо для неї це чужі діти.

Фото ілюстративне – freepik.

You cannot copy content of this page