fbpx

Колишня невістка мені постійно телефонує, каже, що грошей, які мій син дає онукові їй не вистачає. Я вислала одяг, продукти. Знову дзвонить, каже, що він такого не їсть і з розміром одягу я не вгадала. Я вислала їй тисячу гривень, вона знову сказала, що їх дуже мало. З наступної зарплати я пообіцяла знову прислати гроші. Сьогодні не спала знову, шкода, що все так склалося в нашій родині

Я з самого початку знайомства з майбутньою невісткою не хотіла, щоб син з нею одружився. Господиня вона ніяка, зовнішність теж не дуже, освіту тільки шкільна, а жити хоче наче королева. Весь час синові: «А що ти мені подаруєш? А що ти мені купиш? А дай грошей на кишенькові витрати!». До мене ставлення як до зовсім чужої людини: немає до мене у неї зовсім ніякої поваги. Ну що робити, син мені: «Кохаю я щиро Світлану і одружуся з нею!».

Гаразд, зіграли весілля.

Квартиру молоді стали орендувати, хоч я і пропонувала жити зі мною, невістка не захотіла ще відразу. Можливо, то й на краще.

Через рік народився онук. Для сина і мене – радість, для невістки це було не велике щастя, бо вона хотіла пожити ще для себе трохи. До трьох років дитини вона була в декреті. Син мій Олег добре заробляв на двох роботах, але невістці Мілі було все мало. Сама влаштувалася потім в магазин на касу працювати, потім вахтеркою на прохідну, потім з косметикою якоюсь носилася, продавала флакончики. І це за рік! Ніде не затримувалася на довго, все їй робота не подобалася.

До речі, через останню роботу вони і розлучилися з сином. Там, з косметикою графік роботи гнучкий, невістка весь час говорила синові, що вона у клієнтки, а з’ясувалося, що вона знайшла собі іншого. Так, все підтвердилося, та й Міла сама не стала це приховувати. І ось коли внучці було 4 роки, молоді розлучилися. Найцікавіше, що цей її інший відразу залишив Мілу. Ніби було незрозуміло, для чого вона йому була потрібна.

Невістка пішла жити до батьків, а син зняв квартиру поменше, зараз зустрічається з іншою дівчиною. Але моєму внуку купував все що потрібно, грошей не шкодував, і часто брав малюка до себе. Міла спочатку не подавала на аліменти, адже він сам давав їй на руки гроші, які їй навіть на гуляння вистачало. Але потім з’явилася новина про те, що вона виходить заміж, бере сина і їде в інше місто. Тільки вона поїхала, тут же приходить до сина на роботу папірець про виплату аліментів. Да не питання, став платити.

Тут же мені почали надходити дзвінки від невістки: «Я знаю, скільки син ваш отримує на руки, це що за копійки він мені дає? Ви розумієте, що ваш онук стане погано харчуватися з таким татом, йому вже й одягнути нема чого!». Дзвоню синові, він говорить: «Вона теж мені постійно телефонує, набридло вже! Те хвалиться, що її чоловік більше мене заробляє, то суперечку починає, що дитині нічого купити. Сина до телефону не кличе, налаштовує проти мене, а малюк вже її чоловіка татом називає. Не буду нічого я висилати більше, ніж аліменти!».

А я ночами спати не можу. Уявляю, як там та дитина. Можливо, дійсно там чогось йому не вистачає, або вона неправду говорить нам?

Я ще не пенсіонерка, 2 роки до пенсії, ще й працюю, але моя зарплата невеличка. Але я стала висилати для онука посилки з одягом і різними смакотою. На якийсь час Мілана замовчала, але потім стала дзвонити і говорити, що не треба надсилати одяг, що я не вгадую її розмір, сезон та інше. Краще ту ж суму – і в грошах, а вона сама все купить. Вислала 3якось 1 тисячу гривень, невістка знову дзвонить: «Ви смієтеся? Це тільки на шапочку з шарфиком і рукавицями!». Я пообіцяла, що в наступну зарплату ще тисячу вишлю.

Я навіть не знаю, як тепер правильно чинити. Висилати ті гроші, чи ні?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page