fbpx
Життєві історії
Колишня невістка і сама до нас не приїжджала, і мене до себе не запрошувала. А відколи Вероніка вдруге вийшла заміж, я два я про неї нічого не чула, поки вона не поселилася у мене по сусідству

Невістка пішла від мого сина до іншого чоловіка. Іван у мене єдиний син, тому його розлучення дуже мене засмутило. Шкода мені було його, адже любив він свою дружину, а вона так з ним повелася.

Вероніка відразу мені не сподобалася. Коли вона вперше приїхала до нас додому, відразу сказала, що тут жити вона не буде, бо це не її рівень. А у нас, сказати до слова, добротний власний будинок, в селі, що знаходиться в 15-ти кілометрах від обласного центру. До нас міський транспорт їде. Земля у нас скільки коштує, що не порівняти з цінами на квартиру.

Але Вероніка твердо вирішила, що в селі вона жити не буде. Ми продали свою земельну ділянку і купили їм однокімнатну квартиру в місті. Як я тішилася, коли у мене народився онук. Але бачила я його не часто, бо невістка і сама до нас не приїжджала, і мене до себе не запрошувала.

А якось приїхав мій син до мене в гості і сказав, що їде на заробітки. Бо дружина постійно йому дорікає, що у них немає грошей. І вийшло так, що поки Іван був на заробітках, у Вероніки з’явився інший чоловік. То ж коли син повернувся додому, почув, що дружина хоче розлучення.

Вони таки розлучилися, Іван залишив квартиру дружині, вірніше, своєму синові. Сказав, що не збирається відсуджувати щось у своєї дитини. Син трохи пожив у мене, а потім знову поїхав на заробітки. Вероніка вдруге вийшла заміж. Відтоді років два я про неї нічого не чула.

А нещодавно йду з церкви і очам не вірю, бачу біля магазину свою колишню невістку. Виявляється, її теперішній чоловік купив будинок в нашому селі.

Не можу сказати, що я цій новині дуже зраділа. Це ж тепер мені прийдеться часто бачити її, щасливу, і розуміти, що мій син через неї не щасливий. Вероніка продала квартиру в місті, яку у сина мого відібрала, і купила тут, у нас, будинок Переїхала, ходить вся така поважна. Бачу, що дитину знову чекає. А її чоловік на такій машині дорогій їздить. Одним словом, добре вона влаштувалася.

Ще й з посмішкою вітається, питає як справи. Стоїть, посміхається. А мені на це дивитися аж ніяк не хочеться. Один плюс був – онука хоч зрідка випадково я могла бачити. Але Вероніка цим зустрічам не радіє, дитину, як і раніше, до мене не пускає.

А нещодавно сама прийшла з онуком до мене в гості. Вся така лагідна, мовляв, миритися прийшла. Ну не вийшло, каже, у нас з Вашим сином. Але у нас є спільна дитина – Ваш онук, між іншим. В одному селі будемо жити.

Я і справді подумала, що вона миритися прийшла. А вона давай розпитувати, скільки Іван за кордоном заробляє. А потім і каже, що хоче, щоб він на дитину щомісяця давав їй 10 тисяч гривень.

Тут я не витримала, і згадала їй, що син залишив їй квартиру, куплену за наші гроші. Та й знаю, що Іван їй щомісяця певну суму на дитину висилає. От знахабніла, та він так біля неї і її запитів ніколи собі на власне житло не назбирає. А я сподіваюся, що він ще купить собі квартиру і вдруге одружиться, бо ж молодий ще, хочеться, щоб і у сина все було добре.

Одним словом, я дала зрозуміти колишній невістці, що нічого вона від нас не отримає. Вона сказала, що в такому випадку припинить моє спілкування з внуком. Це, звичайно, гірко. Але я сподіваюся, що внук виросте і сам вирішить, чи спілкуватися йому з нами.

Спеціально для ukrainians.today.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page