fbpx
Життєві історії
Колишня дружина мого чоловіка нещодавно подзвонила Дмитрові. Сказала, щоб він доньку до себе забрав, бо зараз часи скрутні і в неї грошей немає. Я дуже не хочу, щоб чужа дитина жила в моєму домі, хоча в мене дві кімнати, але робити дитячу я не планую. І стала думати, що краще їй грошей дати

Не можу похвалитися своєю добро долею. У мене життя, особливо, не склалося, я довгий час була самотньою.

Колись я була дуже щасливою, здавалося, зустріла хорошу людину, у мене йшла справа до заміжжя, та в останню хвилину, мене той чоловік залишив, знайшов собі іншу, кращу за мене.

Після того я залишилася одна. Довго не могла забути таку зраду, ні з ким більше зустрічатися не хотіла.

Подружки намагалися мене познайомити з кимось, хотіли, щоб я добре влаштувала своє особисте життя, але я ніяк: все боялася на ті ж граблі наступити. Тому, коли зрозуміла, що упустила вдалі роки для створення сім’ї, було вже пізно. Дітей у мене немає, і, напевно, вже не буде. Мені вже 43 роки. Немолода я жінка.

А потім я змирилася з таким життям. У мене є хороша робота в відділі кадрів великої фірми, квартира і розкішний кіт. Тому вирішила плисти за течією – дасть доля хорошу людину на моєму життєвому шліху, значить, буде ще краще.

І він з’явився – приїхав з іншого міста до нас на роботу влаштовуватися, як раз через мене оформлявся. Щось відразу якась невідоме тепло між нами виникло.

Якось у нас закрутилося з Дмитром, а потім ми одружилися та стали жити разом. Ну а що – у мене своя квартира, а він за орендовану квартиру платив, тому все це було нормальним.

Я ще до нашого одруження знала, що Дмитро поїхав від родини, коли розлучився з дружиною, занадто недобре було там залишатися: він дізнався про її зради і в місті над його долею посміювалися багато людей.

У Дмитра є донька семи років, єдине, що його засмучує в цій історії. Але я не впевнена, що це його дочка – щось на нього зовсім не схожа, судячи по фото, які я бачила. А якщо врахувати ще поведінку колишньої, то все дуже сумнівно. Але зате він упевнений, що це його дитина. Ну й нехай, я нічого йому говорити не буду.

Все б нічого, особливо перші пів року нашого життя. Аліменти він платить, правда я розумію, що це невелика сума. Хоча й не дуже мала для невеликого міста. Не розбагатієш, звичайно, але по мінімуму вистачить. Тим більше колишня дружина Дмитра стала з кимось зустрічатися.

Але зараз дуже непрості часи і його колишня дружина постійно телефонує і каже, що їй не вистачає грошей на дитину. Мовляв, на їжу ще куди не йшло, але одягатися треба, в школу гроші і так далі.

Гаразд, ми з чоловіком порадилися, раз переслали їм хорошу суму, нехай одягне дочку, але на цьому все. Куди там! Чим більше даєш, тим більше просить.

Колишня дружина чоловіка так і не заспокоїлася. Мабуть дочка заважає їй жити, як їй хочеться, і гроші на неї, виявляється, треба витрачати, тому заявила недавно Дмитрові: “Забирай дочку до себе. Вона сумує без тебе, і ти розщедрися зі свого конверта. Мені не прогодувати дитину за ті копійки, які ти даєш. Признач день, я її вам привезу з усіма паперами дитину”.

І це рідна мати каже? Чоловік мені сказав, а я аж розсміялася – як взагалі таке можна говорити? Але чоловік відразу посмутнів – шкода дочку.

Але це чужа дитина для мене. Я не знаю, як я впораюся. А скоро дівчинка підлітком стане, як я з нею спільну мову знайду? Хоч у мене і двокімнатна квартира, але це для залу і спальні, я не збираюся дитячу ніде влаштовувати.

Не знаю, як діяти правильно. Розумію, що зараз мене не всі зрозуміють: так як ти можеш, це ж маленька, рідна дитина коханого чоловіка, ти станеш матір’ю, раз своїх немає! Дуже легко таке радити, не опинившись в такій ситуації.

А я зараз не маю спокою зовсім, лише такі думки в голові – як представлю, що все на перекосяк піде. І з чоловіком розлучитися не хочу – кохаю я його. Може грошей їй більше пересилати? Але вона постійно все більше і більше хоче, ми самі скоро не матимемо за що їжу купити, якщо так піде і далі. Порадьте що-небудь мені, будь ласка!

До одруження ми не говорили про це. Я навіть подумати не могла, що буду виховувати чужу дитину. А справа в тому, що в неї мама така, що не дасть нам спокою, навіть, якщо ми й заберемо дівчинку до себе.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page