В розлученні я вже 8 років, за цей час мені довелося багато чого пережити, все й не розповім.

А днями мені телефонує мій колишній чоловік, і пропонує їхати до нього в Німеччину.

Сказати, що я здивувалася – це нічого не сказати, бо розійшлися ми з ним дуже негарно, вірніше, це Іван зі мною дуже негарно поступив.

Одружилися ми молодими, нам було обом по 20 років, і обоє з бідних родин.

Спочатку навіть не знали, за що братися, так скрутно було.

Але потім стали помалу заробляти, ні я, ні чоловік не боялися ніякої роботи, тому разом на заробітки за кордон поїхали.

Вже через 5 років ми змогли купити собі двокімнатну квартиру, чому були дуже раді.

Я за кордон більше не їхала, бо народила спочатку сина, потім донечку, і вже осіла вдома з дітьми.

А мій чоловік продовжував їздити за кордон і заробляти гроші.

Все зароблене ним я складала на купку, бо наступною нашою мрією був будинок.

Через якийсь час ми почали будуватися, витратили майже 7 років, але результат перевершив всі наші очікування – будиночок вийшов на славу.

Ми з дітьми відразу туди переселилися, а квартиру ми стали здавати, щоб був додатковий заробіток.

Я чоловікові допомагала, як могла. Як тільки дочка пішла в садочок, я зразу вийшла на роботу, бо за чоловікові гроші ми будувалися, а за мої – жили.

А 8 років тому приїхав мій Іван з заробітків додому на свята, і оголосив, що хоче розлучатися зі мною, бо у нього є інша.

Все це було настільки несподівано, і настільки швидко, що я не встигла і оглянутися, як залишилася без чоловіка і без будинку.

Справа в тому, що квартиру чоловік оформив на мене, а будинок – навіть не на себе, а на свою маму.

Тому при розлученні формально я не могла претендувати на наш будинок, мені дісталася лише наша стара квартира.

Чоловік сказав, що я і за це маю дякувати, адже це все ми придбали за його гроші, а про те, що ми жили за мої гроші, він не згадав.

Я нічого не добилася навіть через суд, будинок забрав чоловік, і вже невдовзі привів туди іншу жінку.

Мені було дуже важко після розлучення, я почувалася ошуканою.

Діти виросли, я їм була не потрібна, вони більше біля батька крутилися, бо у нього гроші були.

А нещодавно Іван мені зателефонував, і розповів, що він розлучився, запропонував мені забути минуле і почати все спочатку.

Колишній чоловік зараз працює в Німеччині, і кличе мене до себе, мовляв, наші діти підросли, треба нам разом про їхнє майбутнє думати, на житло їм заробити.

Пропозиція Івана мене спантеличила, я й не знаю, що тепер робити.

А якщо він щось задумав?

Важко мені тепер йому повірити, після всього, що сталося.

А щоб ви мені радили – їхати до нього, чи залишатися вдома?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.