– Сьогодні моя мама мене здивувала. Подзвонила, каже – я до нотаріуса сходила сьогодні, склала заповіт! – розповідає тридцятидев’ятирічна Тетяна. – Хочу, мовляв, все розділити між тобою і Романом за життя, щоб не було потім, як у Терлецьких… Ну, це старі друзі родини були, їхні діти, дві дочки, досі між собою не спілкуються, все через нерівноцінний поділ майна, зроблений їхніми батьками, ми всі були ошелешені!
– Зрозуміло…
– Ну ось, наша мати подивилася на все на це і вирішила, що у нас з Романом, моїм старшим братом, так бути не повинно. Я кажу, ну оформила і оформила, молодець. А вона: – Ні, ти послухай, що і як, щоб потім питань не було… Загалом, у неї з майна – тільки наша квартира. Я, каже, розділила вам її порівну: Роману – половину, а тобі, Танюша – одну шосту! Я аж попирхнулася від несподіванки. Як тобі «порівну»?
… Квартира, в якій все життя живе мати Тетяни і Романа, Ганна Дмитрівна – скромна двокімнатна, в панельному будинку. Райончик не самий престижний, квартира без ремонту. Але за теперішніми цінами і таке житло є вельми ласий шматочок.
На сьогоднішній день квартира належить на дві третини Ганні Дмитрівні і на одну третину – Тетяні.
Колись давно батьки приватизували квартиру на трьох – на себе і молодшу дочку, особливо не розбираючись в юридичних тонкощах і не заглядаючи в далеке майбутнє. Всі навколо приватизували, кинулися і вони. Старший син на той момент давно вже виписався з батьківської оселі і жив зі своєю сім’єю окремо. Він взагалі у них молодець, добре заробляє, міцно стоїть на ногах, самостійно домігся багато чого. Їздить на джипі, живе в чотирикімнатній квартирі, старшу свою дочку вчить платно в дорогому університеті, будує будинок для неї.
Коли не стало батька, діти відмовилися від його частки на користь матері. Так і вийшло, що Ганна Дмитрівна стала власницею двох третин, а у Тані залишилася її первісна частка.
Саме на свої дві третини мати і оформила заповіт у нотаріуса: пів квартири відписала синові, і маленьку часточку дочці – так, що і у Тетяни згодом буде половина.
– А що ти, каже, замовкла, я несправедливо розділила квартиру, чи що? – продовжує переказувати ту розмову з матір’ю про заповіт. – Все правильно! Третина ж у тебе вже є! Що тобі не подобається знову?
Треба сказати, у Тетяни в житті все набагато скромніше, ніж у брата: після розлучення з чоловіком-ледарем вона живе з сином у найманій квартирі. Працює, звичайно, і навіть час від часу отримує аліменти, коли колишньому раптом приходить в голову примха працевлаштуватися. Втім, зазвичай це триває недовго, так що розраховувати жінці доводиться тільки на себе.
Квартиру вона собі не купила, і вже розуміє, що навряд чи коли-небудь купить. Не той рівень доходів. Головне їй зараз – сина поставити на ноги.
На Тетяні також і догляд за мамою, саме вона у всьому допомагає матері. Брат теж бере участь, але в основному грошима. Щоденні телефонні розмови, капризи випадають на долю дочки. Ганна Дмитрівна людина непроста, і з віком характер у неї стає все важчий.
Що вже там гріха таїти, Тетяна, звичайно, думала про спадщину, розраховувала, що ділити вони з братом будуть материнську долю навпіл. І на дві третини від двокімнатної квартири вона згодом купить собі однокімнатну, в якій зможе жити в старості. А можливо, навіть піднапряжеться і як-небудь викупить у брата його третину, тоді взагалі краса. Брат живе добре, йому ні цієї квартири, ні грошей за неї, за великим рахунком, не потрібно. Сестра думала, що з ним можна буде домовитися на невеликі гроші або хоча б на розстрочку платежу…
Що робити з половиною, Таня не уявляє. Викупити у брата вона її не зможе точно, купити щось прийнятне для житла теж…
Але мама і досі вважає, що вона все правильно поділила – дочці шосту частину, синові – половину. А Таня вважає, що при поділі, треба все-таки враховувати, кому потрібніше.
Фото ілюстративне – news.rambler.