Вже майже 5 років тому ми з Романом одружилися.
Він відразу мені сподобався – хороша та добра людина, я чомусь повірила йому і сподівалася, що ми з ним будемо щасливими.
З найближчих родичів у мого чоловіка є мама і рідна сестра.
Рідна сестра мого чоловіка Романа була заміжньою, мала чоловіка та сина.
А мама їх жила окремо в своїй двокімнатній квартирі вже чимало часу.
Роман дуже турбувався та піклувався про неї, я тоді ще зрозуміла, що він добра та порядна людина, мені це сподобалося в ньому, було видно, щ0 буде добрий чоловік та батько, адже у нього дуже добра душа.
Ми одружилися і стали жити разом в його квартирі, яку мій Роман придбав сам ще до шлюбу.
Все складалося добре, згодом у нас народилася донечка, ми були щасливі і будували гарні плани на майбутнє життя.
Та згодом зовиця розлучилася, щось там не склалося в них з чоловіком, повернулася жити зі своїм сином до свекрухи в квартиру.
Відтоді спокій минув в нашій сім’ї.
Зовиця Поліна майже щодня телефонує своєму братові, просить мого чоловіка дуже часто про допомогу.
Зазвичай усі її прохання зводяться до грошей, бо заробляє вона сама дуже мало, не вистачає з сином на життя, а жити вона звикла красиво, економити на собі не любить зовсім.
Мій чоловік добре заробляє, тому, коли він спочатку допомагав сестрі я мовчала, адже розуміла, що їй зараз з дитиною непросто, після розлучення має пройти якийсь час.
Та згодом це увійшло в таку собі часту звичку і сестра чоловіка постійно телефонувала Романові за першої ліпшої необхідності, наче так і має бути.
А мій чоловік постійно поспішав їй допомагати, адже шкодував її з малою дитиною.
І мені це все, щиро кажучи, з часом дуже набридло.
Зараз виходить так, що мій чоловік живе на дві сім’ї, тепер він забезпечує нас і, разом з тим, годує маму, сестру і її дитину.
Мій Роман дуже часто купує їм продукти, дає гроші на одяг, та оплачує комунальні платежі.
Мені вже це не подобається зовсім і я одного разу сказала йому відверто про це.
Та Роман досить таки щиро не розуміє мене, він вважає, що заробляє достатньо для того, щоб допомагати своїм рідним у важкий для них час.
Чоловік вважає, що він нас усім повністю забезпечує, житло власне у нас своє є, тому не розуміє чому я проти, коли він частину грошей віддає рідним, адже я ні в чому не маю потреби.
Та Роман не розуміє, ми ж не розкошуємо, могли б відкладати гроші і купити мені авто, наприклад, щоб я возила нашу донечку на якісь заняття, щоб ми менше їздили загальним транспортом.
Загалом на ці гроші ми б і відпочити могли б.
Але навіть справа більше в тому, що зовиця сприймає всю цю допомогу, як належне, у неї навіть вже вдячності до брата немає абсолютно ніякої, вона просто бере гроші, кладе їх в кишеню і забуває про рідного брата до того часу, поки їй знову не будуть потрібні гроші.
Думаю тепер, як вмовити Романа, щоб він не віддавав з сім’ї гроші.
Хіба це нормально в наш важкий давати гроші своїм родичам, від яких вдячності я не бачу?
Як мені вмовити чоловікові не допомагати родині, він мене зовсім не слухає?
Фото ілюстративне.