Ми з моїм чоловіком Дмитром одружилися відносно не так вже й давно. Від дня нашого весілля минуло трохи менше року. А зараз у нашій сім’ї з’явилися лише непорозуміння одні. Я дуже хотіла б їх вирішити.
До шлюбу ми з Дмитром жили завжди окремо. Я була проти того, щоб з’їжджатися ще до весілля, і переїхала до нього тільки тоді, коли ми вже були у шлюбі. Перші місяці спільного життя далися нам зовсім непросто, думаю кожна сім’я мене зрозуміє, адже буденність найкраще перевіряє почуття.
Ми були щасливі від того, що тепер цілими днями можемо бути разом, а потім романтика пройшла, і почалися якісь непорозуміння з приводу нашого спільного побуту, який не всім парам дається дуже просто.
Дмитро – має дуже впертий характер. Він вважає, що обов’язки по дому діляться на чоловічі та жіночі, і що кожен з нас повинен займатися виключно лише своєю справою, приділяючи увагу лише їй.
І скільки я не намагалася йому довести, він так і не визнав того, що так звані «жіночі обов’язки» потрібно виконувати кожен день, витрачаючи багато часу і сил, а необхідність в тому, щоб поправити поличку якусь або полагодити кран – виникає не так уже й часто, якщо не сказати, що дуже рідко.
Хоча врешті мені довелося поступитися Дмитрові, оскільки не дивлячись ні на що я його щиро кохаю, і хочу зберегти наш шлюб, не дивлячись ні на що. Думала, що буду робити всі домашні справи в пів сили, щоб це не забирало багато енергії і мати трохи часу й для себе, і періодично купувати напівфабрикати, щоб не простоювати годинами біля плити вдома втомленій після нелегкої роботи. На якийсь час це таки трохи спрацювало, суперечки з чоловіком припинилися на деякий час.
Але нещодавно, зовсім несподівано для мене, Дмитро сказав мені: «Ми з мамою порадилися між собою, і вирішили, що ти недостатньо хороша господиня, і що тобі потрібно більше часу приділяти усім справам вдома».
Але я взагалі не розумію, чому я повинна тримати весь побут на собі, якщо ми з ним працюємо практично однаково, і я втомлююся так само, як і він, але коли повертаюся з роботи, то маю щоразу готувати їсти, поки чоловік лежить біля телевізора, потім мити посуд, а на вихідні прати і прибирати, хоча працюю так саме, як він.
У нас спільний сімейний бюджет, в який я вкладаю приблизно стільки ж грошей, скільки і мій чоловік. І після робочого дня мені теж хочеться зручно вмоститися на дивані і трохи відпочивати. Хочеться, щоб хтось нагодував мене свіжоприготовленою смачною вечерею, і виправ мені усі мої речі. Але, незважаючи на це, я йду і готую вечерю для нас обох з чоловіком, прибираю за нашим котом і мию завжди весь посуд. Хіба це справедливо?
Будь-який інший чоловік на його місці був би щасливий тому, що я для нього роблю, а моєму коханому і цього мало.
Дмитро постійно скаржиться на те, що я рідко готую, а купую вже готові страви і напівфабрикати, що вдома у нас часто буває брудно, і що іноді посуд брудний по кілька днів стоїть.
При всьому цьому йому навіть лампочку лінь зайвий раз вкрутити, при потребі, доводиться мені дуже часто по кілька разів нагадувати про це, і іноді замість того, щоб зробити щось самому в нашому домі – Дмитро, не задумуючись, витрачає гроші з нашого загального бюджету на виклик майстра до нас додому.
Я запропонувала йому варіант вирішення проблеми: я б могла піти з роботи і сидіти вдома, щоб більше часу приділяти домашнім справам, щоб все влаштовувало і його і свекруху, адже усі домашні справи теж є повноцінною роботою, але такий варіант мого чоловіка зовсім не влаштовує. Він каже, що в цьому випадку нам доведеться розлучитися з ним, так як він не збирається постійно мене ось так забезпечувати все життя.
Ніяк не збагну, як можна вирішити це непорозуміння, яка заважає нам зараз, зберігши у нашій сім’ї хороші відносини. Я готова Дмитрові поступатися в дрібницях, але не хочу працювати в дві зміни. Що я роблю не так? Чому у мене є справи, які я щодня зобов’язана виконувати вдома після роботи, а в нього ні? Чи це усі сім’ї живуть так разом, що дружина робить все, а чоловік нічого?
Фото ілюстративне.
