Коли життя моєї доньки Тетяни нарешті налагодилося, повернувся мій перший зять. Колишній вирішив, що хоче повернутися в сім’ю, щоб жити зі своєю дитиною. Ми йому довго пояснювали, що його поїзд давно пішов, і вже нічого не повернеш. Треба навчитися цінувати вчасно те, що маєш, а не плакатися, коли вже втратив

Коли моя донька Тетяна вперше привела до нас свого хлопця, мені він відразу не сподобався. Не вмів підтримувати розмову, тримався відсторонено, одним словом, був дуже непривітним, але що робити – це вибір доньки. Тетяна говорила, що він добрий і її любить.

Одружилися вони. Весілля велике ми не робили, бо не було на це грошей, молоді просто розписалися в РАЦСі, а потім ми посиділи родиною в невеликому кафе.

Молоді відразу зняли квартиру і стали там жити окремо. Але мене не забували, Тетяна щовихідних приїжджала, розповідала, як вони живуть, що роблять.

Її розповіді були одноманітними. Вони ходили за продуктами, відвідували торгові центри та все. Жодних розповідей про друзів, чи про те, як вони чудово провели вихідні. Для мене це було дещо дивно, що молоді люди нічого не хочуть.

Я наполягала на тому, що це не діло – жити все життя на знімних квартирах, і казала, щоб вони збирали гроші на перший внесок, щоб купити власне житло.

Та молоді не поспішали мене слухати, і може воно і на краще. Добре, що не оформили жодних кредитів, бо далі почали відбуватися дуже неприємні події.

У доньки із зятем народилась дитина – синочок Олежик. Тетяна пішла в декрет, сиділа вдома, доглядала дитину. На роботі зарплату вона зазвичай отримувала у конверті, тож і виплати декретні були мізерними.

Чоловік і раніше дорікав моїй дочці в тому, що вона мало заробляє, хоча сам заробляв менше за неї. А зараз зовсім розлютився, змушував виходити на роботу, а не сидіти з дитиною.

Донька іноді приїжджала до мене, щоби грошей позичати. А одного разу привезла мені онука, сказала, щоб він трохи пожив у мене, а вона коли вирішить всі свої проблеми приїде і забере його.

Онук залишився жити в мене, я тоді вже вийшла на пенсію, і в мене було багато вільного часу. Я займалася з Олежиком, ми багато гуляли, читали казки, гралися.

Так він прожив у мене рік. А потім і сама Тетяна приїхала з усіма речами і попросилася пожити в мене якийсь час, поки на ноги не стане. А також додала, щоб нічого в неї не питала, вона розлучається із чоловіком.

Коли донька мені розповіла всі подробиці, як вони з чоловіком жили, я аж за голову схопилася, мені було дивно лише одне – чому моя донька так довго усе це терпіла.

Тетяна почала жити в мене, я дуже за них переживала, особливо за внука, як хлопчику рости без батька. Хоча, іноді думала, та який із колишнього зятя батько. Часом так буває, що без батька дитині навіть краще, ніж із поганим татом.

Донька була сама не своя, постійно сиділа вдома, нікуди не виходила. Навіть із роботи хотіла звільнитися, але я її вмовила не рубати з плеча, що все ще налагодиться.

І справді, час все лікує. Минуло пів року, Тетяна трохи почала відходити. А через рік все стало зовсім добре, як колись. В житті моєї доньки навіть з’явився чоловік.

З Ярославом вони разом працюють, він трохи старший за доньку, дбайливий, уважний. Він теж після розлучення, але з ним живе син, який не захотів з якихось причин залишатися з своєю матір’ю.

Спочатку вони просто зустрічалися. Потім Ярослав зробив пропозицію, і цього разу було вже справжнє весілля.

Ярослав розумів необхідність – мати власне житло, тому вони взяли під виплату квартиру. Перший внесок він сам оплатив, бо мав складену певну суму грошей, а далі вони вже разом почали виплачувати щомісячні платежі.

Бачу, що донька щаслива з цим чоловіком, і дуже радію з цього. Ярослав мені імпонує, відразу видно, що він дуже відповідальний, і що він дуже цінує мою доньку.

І коли життя Тетяни нарешті налагодилося, повернувся мій перший зять. Колишній вирішив, що хоче повернутися в сім’ю, щоб жити зі своєю дитиною.

Ми йому довго пояснювали, що його поїзд давно пішов, і вже нічого не повернеш. Треба навчитися цінувати вчасно те, що маєш, а не плакатися, коли вже втратив.

Я за доньку щиро рада, вважаю, що з другим чоловіком їй пощастило значно більше, ніж з першим.

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page